http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8703
На сучасному етапі розвитку промисловості зростання технічної озброєності праці в машино- і приладобудуванні має велике значення через те, що дані галузі покликані повною мірою задовольнити потреби промисло-вості України у високоефективних машинах й обладнанні, засобах автомати-зації та механізації в системах керування. У цих галузях промисловості про-блема економії живої праці й звільнення робітників від виконання важких і монотонних ручних операцій особливо гостро відчувається в складальних виробництвах, які в цей час таять у собі самі великі потенційні резерви для скорочення ручної праці, зниження трудомісткості й собівартості виробів, росту продуктивності праці, істотного підвищення ефективності виробництва і якості випускаємої продукції.
Аналіз розвитку машинобудівного виробництва показує, що допущено значні диспропорції в удосконалюванні різних технологічних процесів виробництва виробів, що є серйозним перешкодою на шляху здійснення комплексної автоматизації виробничих процесів і підвищення якості виробів, що випускають. У результаті допущеної диспропорції в заміні ручної праці процеси складання зараз найменш механізовані й автоматизовані й займають непропорційно велику питому вагу в загальній структурі трудомісткості ви-робництва машин і приладів. Сьогодні в більшості виробництв трудомісткість складальних робіт звичайно наближається або перевершує трудомісткість механообробки різанням і значно перевищує витрати праці на всіх інших те-хнологічних етапах виробництва. При цьому аналіз процесу зниження трудомісткості по видах робіт показує, що в результаті широкого впрова-дження ефективних засобів механізації й автоматизації відносна трудоміст-кість заготівельних (ливарних, ковальсько-пресових, зварювальних) процесів і механообробки різанням рік у рік неухильно скорочується, тоді як відносна трудомісткість складання, як правило, росте. Все це обумовлено тим, що при складанні виробів застосовується й впроваджується найменше засобів авто-матизації в порівнянні з іншими технологічними ділянками виробництва. Пі-дтвердженням цьому є те, що питома вага основних фондів складальних ви-робництв у машинобудуванні становить усього 5-10 % фондів основних ви-робництв, що зовсім не відповідає трудомісткості складальних процесів. У ре-зультаті в цей час у машино- і приладобудуванні відповідно механізовано 25-30 й 12-15 % складальних операцій, а автоматизовано не більше 6 %.
У складальних виробництвах дотепер переважає малопривабливий ручний, монотонний, а нерідко й важка праця й спостерігається найвища плинність робочої сили, тому складальні роботи є малопродуктивними, тру-домісткими і дорогими, внаслідок чого здорожується вартість виробів, що випускають, і знижується їхня якість.
Низька ефективність і значне відставання розвитку складального ви-робництва від інших сфер економіки, на мій погляд, пояснюються не тільки недоліками в роботі окремих підрозділів, але й тим, що не була вчасно роз-роблена загальнодержавна концепція оптимального функціонування й розго-ртання інфраструктури складального виробництва, що відповідає вимогам науково-технічної революції. У результаті цього в даній області дотепер від-сутній єдина науково-технічна, проектна й інформаційна база, у неприпусти-мій мері проявляється відомчий підхід до рішення проблем складального ви-робництва. Все це сприяє нераціональному використанню матеріальних ре-сурсів, розповсюдженню застарілої технології, проектуванню й впроваджен-ню малоефективного складального обладнання й оснащення, застосуванню необґрунтованих форм і методів праці.
Висока ефективність складального виробництва може бути отримана за рахунок широкого впровадження передової технології, високоефективних засобів механізації й автоматизації складання й наукової організації праці.
Основним напрямком технічного прогресу сучасного складального виробництва є створення такої організаційно-технічної структури виробниц-тва, що забезпечувала б можливість швидкої її перебудови на випуск нових виробів. Цим вимогам відповідають гнучкі виробничі системи (ГВС), засто-сування яких значно підвищує продуктивність праці, коефіцієнт завантаження обладнання, якість виробів, що випускають, і знижується їхня собівартість. При переході на складання нових або видозмінених виробів ГВС дозволяють у максимальному ступені зберегти раніше використовуване технологічне обладнання й оснащення при мінімальних термінах технологічної підготовки складального виробництва.
Таким чином, здійснення комплексної автоматизації складання, почи-наючи від розробки технологічного процесу складання у САПР, подачі дета-лей, що збирають, і об єктів складання на складальні місця й кінчаючи паку-ванням готових виробів, варто вважати за необхідне умовою підвищення ефективності складального виробництва й надалі створення автоматичних ліній, цехів, заводів. При цьому необхідно, щоб технологія складання органі-чно вписувалася в єдиний виробничий процес, а система керування склада-льним виробництвом була б складовою частиною АСУ будь-якого підприєм-ства.
Цілю та задачею дипломної роботи є: розробка системи імітаційного моделювання виробничих систем складання вузлів; розробка методичної бази по створенню імітаційних моделей складання вузлів; розробка методів си-нтезу структури й параметрів технологічного процесу складання на основі 3D моделювання.
Система імітаційного моделювання складання вузлів на даний час є актуальною, за рахунок того, що потребує менших коштів на освоєння виро-бництва, дозволяє проаналізувати всі етапи технологічного процесу від поча-тку складання до виходу готового виробу. Дозволяє економити витрати на перевірку робото здатності виробничого процесу.
Таким чином створена система імітаційного моделювання відповідає усім заданим вимогам.
Больше Вы можете узнать тут: http://www.ce-studbaza.ru/
Комментариев нет:
Отправить комментарий