http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8252
Сегодня «карточный» бизнес в Беларуси развивается не так стремительно, как хотелось бы. Это объясняется тем, что платежная культура населения республики пока находится на минимальном уровне. Огромная масса розничных платежей все еще осуществляется с использованием наличных денежных средств.
А ведь дальнейшее активное использование банковских пластиковых карточек, электронных платежей и интернет-платежей позволит снизить затраты, связанные с обслуживанием наличного денежного оборота, повысит скорость расчетов и уровень обслуживания населения.
Надо иметь в виду, что сегодня главная проблема не в том, карточки каких систем эмитированы в нашей стране, а в том, что для применения этих карточек населением пока не создана необходимая программно-техническая инфраструктура, которая бы обеспечивала проведение безналичных платежей и получение наличных денег независимо от принадлежности карточки к внутренней либо международной системе расчетов. Более того, не обеспечено эффективное использование уже установленного оборудования.
В Беларуси достигнуты определенные успехи в области эмиссии банковских пластиковых карточек. Вместе с тем их использование в качестве платежного инструмента в сфере торговли и услуг остается на низком уровне. Проблема увеличения доли безналичных расчетов в сфере розничных платежей носит комплексный характер и требует адекватного подхода к ее решению на основе использования мирового опыта.
Кроме того, требуется разработать и реализовать ряд следующих мер организационно-экономического характера, направленных на сбалансированность экономических интересов партнеров по карточному бизнесу — держателей карточек, банков, предприятий торговли и сервиса:
— грамотное бизнес-планирование, наращивание объемов эмиссии чиповых EMV-карточек;
— внедрение кредитных карточек;
— разработка и внедрение системы стимулирования установления терминального оборудования и его эффективной эксплуатации на предприятиях торговли и сервиса;
— разработка и внедрение кобрэндинговых программ и программ лояльности, стимулирующих активность держателей карточек в проведении расчетных операций с их использованием;
— развитие новых видов услуг для держателей карточек, проведение маркетинговых мероприятий;
— совершенствование тарифной политики;
— освещение накопленного опыта работы в средствах массовой информации.
Подводя итог, можно сделать вывод, что развитие системы безналичных расчетов с использованием банковских пластиковых карточек является одним из основополагающих направлений развития платежной системы нашей страны.
вторник, 21 ноября 2017 г.
Раскрытие механизма функционирования рынка ценных бумаг, проблем, стоящих перед современным рынком ценных бумаг в России, и перспектив дальнейшего его развития
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8251
Ценные бумаги - необходимый атрибут всякого рыночного хозяйства. Ранее во внутреннем гражданском обороте находилось лишь минимальное количество ценных бумаг, в основном выпущенных (эмитированных) государством: облигации, предъявительские сберкнижки и аккредитивы, выигравшие лотерейные билеты, а в расчетах между юридическими лицами мог использоваться расчетный чек.
С переходом России к рыночной экономике оборот ценных бумаг резко возрос, стал формироваться их рынок. Правда он касался лишь так называемых «фондовых», или «инвестиционных» ценных бумаг - акций и облигаций, а главное, получил крайне неудовлетворительную правовую регламентацию, недостатки которой составили базу для многих злоупотреблений.
Эффективно работающий рынок ценных бумаг выполняет важную макроэкономическую функцию, способствуя перераспределению инвестиционных ресурсов, обеспечивая их концентрацию в наиболее доходных и перспективных отраслях и одновременно отвлекая финансовые ресурсы из отраслей, которые не имеют четко определенных перспектив развития. Таким образом, рынок ценных бумаг является одним из немногих возможных финансовых каналов, по которым сбережения перетекают в инвестиции. В то же время рынок ценных бумаг предоставляет инвесторам возможность хранить и преумножать их сбережения.
Рынок ценных бумаг входит в структуру финансового рынка как составная часть, объединяя сегменты денежного рынка и рынка капиталов. На рынке ценных бумаг происходит перераспределение капиталов между отраслями и сферами экономики, между территориями и странами, между различными слоями населения. Рынок ценных бумаг, являясь одной из составляющих рыночной экономики, имеет возможности через свои механизмы мобилизовать инвестиционные ресурсы в целях экономического роста, развития научно-технического прогресса, инновационной деятельности, освоения новых производств.
Несмотря на многие проблемы, с которыми столкнулся в настоящее время российский фондовый рынок, следует отметить, что это молодой, динамичный и перспективный рынок, который развивается на основе позитивных процессов, происходящих в нашей экономике: массового выпуска ценных бумаг в связи с приватизацией государственных предприятий, быстрого создания новых коммерческих образований и холдинговых структур, привлекающих средства на акционерной основе и т.п. Кроме того, рынок ценных бумаг играет важную роль в системе перераспределения финансовых ресурсов государства, а также, необходим для нормального функционирования рыночной экономики. Поэтому восстановление и регулирование развития фондового рынка является одной из первоочередных задач, стоящих перед правительством, для решения которой необходимо принятие долгосрочной государственной программы развития и регулирования фондового рынка и строгий контроль за ее исполнением.
Ценные бумаги - необходимый атрибут всякого рыночного хозяйства. Ранее во внутреннем гражданском обороте находилось лишь минимальное количество ценных бумаг, в основном выпущенных (эмитированных) государством: облигации, предъявительские сберкнижки и аккредитивы, выигравшие лотерейные билеты, а в расчетах между юридическими лицами мог использоваться расчетный чек.
С переходом России к рыночной экономике оборот ценных бумаг резко возрос, стал формироваться их рынок. Правда он касался лишь так называемых «фондовых», или «инвестиционных» ценных бумаг - акций и облигаций, а главное, получил крайне неудовлетворительную правовую регламентацию, недостатки которой составили базу для многих злоупотреблений.
Эффективно работающий рынок ценных бумаг выполняет важную макроэкономическую функцию, способствуя перераспределению инвестиционных ресурсов, обеспечивая их концентрацию в наиболее доходных и перспективных отраслях и одновременно отвлекая финансовые ресурсы из отраслей, которые не имеют четко определенных перспектив развития. Таким образом, рынок ценных бумаг является одним из немногих возможных финансовых каналов, по которым сбережения перетекают в инвестиции. В то же время рынок ценных бумаг предоставляет инвесторам возможность хранить и преумножать их сбережения.
Рынок ценных бумаг входит в структуру финансового рынка как составная часть, объединяя сегменты денежного рынка и рынка капиталов. На рынке ценных бумаг происходит перераспределение капиталов между отраслями и сферами экономики, между территориями и странами, между различными слоями населения. Рынок ценных бумаг, являясь одной из составляющих рыночной экономики, имеет возможности через свои механизмы мобилизовать инвестиционные ресурсы в целях экономического роста, развития научно-технического прогресса, инновационной деятельности, освоения новых производств.
Несмотря на многие проблемы, с которыми столкнулся в настоящее время российский фондовый рынок, следует отметить, что это молодой, динамичный и перспективный рынок, который развивается на основе позитивных процессов, происходящих в нашей экономике: массового выпуска ценных бумаг в связи с приватизацией государственных предприятий, быстрого создания новых коммерческих образований и холдинговых структур, привлекающих средства на акционерной основе и т.п. Кроме того, рынок ценных бумаг играет важную роль в системе перераспределения финансовых ресурсов государства, а также, необходим для нормального функционирования рыночной экономики. Поэтому восстановление и регулирование развития фондового рынка является одной из первоочередных задач, стоящих перед правительством, для решения которой необходимо принятие долгосрочной государственной программы развития и регулирования фондового рынка и строгий контроль за ее исполнением.
Перспективы развития спектра продуктов и услуг национального бюро кредитных историй
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8250
Эффективное развитие экономики и финансового сектора невозможно без информационной открытости и прозрачности. Известно, что обмен информацией стимулирует рост банковских кредитов по отношению к ВВП примерно на 20%. Бюро кредитных историй (БКИ) служат интересам как кредиторов, так и заемщиков. С помощью БКИ банки могут повысить уровень управления рисками и, следовательно, улучшить качество кредитного портфеля, сократить расходы на создание резервов и в итоге добиться лучших финансовых результатов в своей деятельности. Заемщикам система БКИ открывает возможности формирования положительного имиджа, укрепления деловой репутации и привлечения внимания инвесторов. Наличие кредитной истории заемщика сокращает время принятия банком решения о выдаче кредита и может понизить стоимость заимствований. Автор статьи рассказывает о перспективах развития продуктов и услуг Национального бюро кредитных историй - одного из основных участников этого рынка.
Учредителями Национального бюро кредитных историй (НБКИ) являются 16 организаций, в том числе Ассоциация российских банков и 12 коммерческих банков, две организации-нерезидента - Trans Union (США), одно из крупнейших в мире кредитных бюро, и CrifRIF (Италия), ведущий европейский провайдер информации, систем принятия решений, технологий и консалтинговых услуг для оценки кредитных рисков и развития маркетинговых стратегий.
В настоящее время акционерами организации являются 33 банка - в основном лидеры рынка потребительского кредитования.
Договоры на сотрудничество по состоянию на 10 марта 2006 г. подписали с бюро 405 банков и небанковских кредитных организаций из всех регионов России, из них 60 - банки, входящие в первую сотню по объемам потребительского кредитования.
Структура акционеров и партнеров показывает, что НБКИ - организация, созданная банками, для банков и небанковских кредитных организаций с целью обеспечить возможность снижения кредитных рисков за счет предоставления информации о заемщиках.
Основные направления деятельности бюро включают в себя:
- накопление информации о заемщиках из различных источников для создания так называемых кредитных историй, в том числе информации, получаемой от банков и небанковских кредитных организаций (по выданным кредитам), из различных баз данных, характеризующих субъектов кредитных историй как добросовестных граждан, своевременно оплачивающих свои обязательства, например коммунальные платежи, телефон и др., баз данных по утерянным, похищенным паспортам и т.д.;
- предоставление партнерам бюро - банкам и небанковским кредитным организациям - кредитных отчетов, содержащих информацию из кредитных историй, на основании которой банки будут принимать решение о выдаче кредитов. Кредитные отчеты предоставляются банкам только с согласия заемщиков;
- предоставление кредитных отчетов субъектам кредитных историй для проверки точности и полноты содержащейся в кредитных историях информации;
- оценка заемщиков на основании косвенных признаков, содержащихся в запросах банков на предоставление кредитных отчетов;
- верификация паспортных данных заемщиков.
Помимо основных бюро планирует оказывать своим партнерам дополнительные услуги. Это предоставление программно-аппаратных комплексов по управлению кредитной деятельностью (включая разработку банком своей кредитной стратегии, планирование и формирование кредитного портфеля по определенным критериям, отслеживание и управление кредитными рисками, облегчение работы по получению процентов, возврату кредитов, взысканию просроченной задолженности). Для обеспечения вышеуказанной деятельности бюро готово предоставлять программно-аппаратные комплексы на условиях аутсорсинга.
НБКИ планирует постоянно увеличивать предложение различных продуктов и услуг, отвечая растущим потребностям российского рынка. Тот же цикл развития проходят кредитные бюро во всем мире. Предоставление кредитных отчетов и услуг по обработке кредитных заявок по прогнозам станет основным источником доходов в первые годы работы, однако значительной составляющей прибыли компании в зависимости от требований и уровня развития рынка в ближайшее время могут стать управление рисками и другие дополнительные продукты.
В будущем планируется расширить предложение за счет целого ряда дополнительных продуктов. Некоторые из них могут быть внедрены непосредственно после запуска основных услуг кредитного бюро, другие потребуют накопления информации в базе данных. В любом случае требования рынка, так же как и размеры накопленной информации, предопределят целесообразность введения этих новых дополнительных продуктов.
Эффективное развитие экономики и финансового сектора невозможно без информационной открытости и прозрачности. Известно, что обмен информацией стимулирует рост банковских кредитов по отношению к ВВП примерно на 20%. Бюро кредитных историй (БКИ) служат интересам как кредиторов, так и заемщиков. С помощью БКИ банки могут повысить уровень управления рисками и, следовательно, улучшить качество кредитного портфеля, сократить расходы на создание резервов и в итоге добиться лучших финансовых результатов в своей деятельности. Заемщикам система БКИ открывает возможности формирования положительного имиджа, укрепления деловой репутации и привлечения внимания инвесторов. Наличие кредитной истории заемщика сокращает время принятия банком решения о выдаче кредита и может понизить стоимость заимствований. Автор статьи рассказывает о перспективах развития продуктов и услуг Национального бюро кредитных историй - одного из основных участников этого рынка.
Учредителями Национального бюро кредитных историй (НБКИ) являются 16 организаций, в том числе Ассоциация российских банков и 12 коммерческих банков, две организации-нерезидента - Trans Union (США), одно из крупнейших в мире кредитных бюро, и CrifRIF (Италия), ведущий европейский провайдер информации, систем принятия решений, технологий и консалтинговых услуг для оценки кредитных рисков и развития маркетинговых стратегий.
В настоящее время акционерами организации являются 33 банка - в основном лидеры рынка потребительского кредитования.
Договоры на сотрудничество по состоянию на 10 марта 2006 г. подписали с бюро 405 банков и небанковских кредитных организаций из всех регионов России, из них 60 - банки, входящие в первую сотню по объемам потребительского кредитования.
Структура акционеров и партнеров показывает, что НБКИ - организация, созданная банками, для банков и небанковских кредитных организаций с целью обеспечить возможность снижения кредитных рисков за счет предоставления информации о заемщиках.
Основные направления деятельности бюро включают в себя:
- накопление информации о заемщиках из различных источников для создания так называемых кредитных историй, в том числе информации, получаемой от банков и небанковских кредитных организаций (по выданным кредитам), из различных баз данных, характеризующих субъектов кредитных историй как добросовестных граждан, своевременно оплачивающих свои обязательства, например коммунальные платежи, телефон и др., баз данных по утерянным, похищенным паспортам и т.д.;
- предоставление партнерам бюро - банкам и небанковским кредитным организациям - кредитных отчетов, содержащих информацию из кредитных историй, на основании которой банки будут принимать решение о выдаче кредитов. Кредитные отчеты предоставляются банкам только с согласия заемщиков;
- предоставление кредитных отчетов субъектам кредитных историй для проверки точности и полноты содержащейся в кредитных историях информации;
- оценка заемщиков на основании косвенных признаков, содержащихся в запросах банков на предоставление кредитных отчетов;
- верификация паспортных данных заемщиков.
Помимо основных бюро планирует оказывать своим партнерам дополнительные услуги. Это предоставление программно-аппаратных комплексов по управлению кредитной деятельностью (включая разработку банком своей кредитной стратегии, планирование и формирование кредитного портфеля по определенным критериям, отслеживание и управление кредитными рисками, облегчение работы по получению процентов, возврату кредитов, взысканию просроченной задолженности). Для обеспечения вышеуказанной деятельности бюро готово предоставлять программно-аппаратные комплексы на условиях аутсорсинга.
НБКИ планирует постоянно увеличивать предложение различных продуктов и услуг, отвечая растущим потребностям российского рынка. Тот же цикл развития проходят кредитные бюро во всем мире. Предоставление кредитных отчетов и услуг по обработке кредитных заявок по прогнозам станет основным источником доходов в первые годы работы, однако значительной составляющей прибыли компании в зависимости от требований и уровня развития рынка в ближайшее время могут стать управление рисками и другие дополнительные продукты.
В будущем планируется расширить предложение за счет целого ряда дополнительных продуктов. Некоторые из них могут быть внедрены непосредственно после запуска основных услуг кредитного бюро, другие потребуют накопления информации в базе данных. В любом случае требования рынка, так же как и размеры накопленной информации, предопределят целесообразность введения этих новых дополнительных продуктов.
Отличие коммерческого банка от небанковской кредитной организации
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8249
Чем отличается коммерческий банк от небанковской кредитной организации?
Как уже отмечено, бюджетом и налогами занимаются исключительно государственные органы. Что же касается рыночных денежных отношений, то они в основном составляют традиционную сферу деятельности рыночных же субъектов экономики – банков и небанковских кредитных организаций, к числу которых можно отнести:
• фондовые и валютные биржи;
• страховые и финансовые компании;
• инвестиционные, пенсионные и благотворительные фонды;
• инкассаторские организации;
• клиринговые организации (палаты, центры);
• брокерские, дилерские, лизинговые и факторинговые фирмы;
• небанковские депозитно-кредитные организации;
• кредитные потребительские кооперативы, кредитные союзы, общества и товарищества, кассы взаимопомощи;
• ломбарды.
Итак, банки и небанковские кредитные организации (НКО) объединяет и одновременно отличает от всех прочих субъектов экономики и предпринимательства одно качество – их специализация на рыночных денежных отношениях (операциях).
Рыночное хозяйство включает в себя рынок средств производства, рынок предметов потребления, рынок услуг, рынок финансов, рынок рабочей силы и др. Основными действующими лицами всех этих рынков являются два больших класса хозяйствующих субъектов: 1) производственные предприятия; 2) хозяйствующие организации, которые предприятиями не являются.
Предприятия в своей основе имеют отраслевую специализацию. Что касается их участия в процессе обращения, то оно может либо ограничиваться действиями на оптовом рынке, либо доходить и до розничной торговли своим продуктом собственными силами.
Все остальные хозяйствующие организации основную свою деятельность осуществляют в сфере обращения. Это не значит, что они ничего не производят. Просто главная их функция – создавать условия для доведения созданных в материальном производстве благ до конечного потребления, обслуживать, опосредовать процесс товарного обмена. Это предполагает выполнение ими множества разнообразных конкретных задач. В силу этого организации сферы обращения вынуждены функционально специализироваться.
Последнее в полной мере относится и к кредитным организациям. Отвечая в определенной мере за обеспечение финансово-кредитной стороны общественного производства и воспроизводства рыночными способами, они должны тем или иным образом «делить обязанности» между собой. К этому их принуждают следующие 4 причины:
1) чрезвычайно широкий перечень рыночных денежных операций;
2) ограниченные возможности (материальные, финансовые, кадровые, организационные, технические и др.) любой отдельно взятой организации;
3) законодательные ограничения на занятия определенными видами деятельности, а также ограничения, накладываемые на участников рынка силами конкуренции;
4) изначальное содержательное различие между банками и иными кредитными организациями.
Первые 3 причины достаточно ясны и едва ли нуждаются в дополнительных пояснениях. Рассмотрим четвертую. Есть по крайней мере 2 признака, существенно отличающих банки от всяких НКО, ставящие банки в особое положение.
Банки – логически первичное, исходное звено в сфере финансового рынка, тогда как иные кредитные организации – звено вторичное, производное. Чтобы быть первичными по отношению к прочим кредитным организациям, банки должны определенным образом взаимодействовать с ними, вступать с ними в определенные экономические и иные связи. Что же это за связи?
Во-первых, способность банков, начиная с центрального, выпускать в обращение и изымать из него деньги, т.е. снабжать экономический оборот большим или меньшим объемом платежных средств и тем самым регулировать массу денег в обращении; во-вторых, первичный характер денег по отношению ко всему финансовому инструментарию, включая ценные бумаги, с которым преимущественно работают и предприятия и НКО; в-третьих, обслуживание небанковских кредитных организаций в банках наравне с прочими клиентами – юридическими и физическими лицами.
Банки – основное звено финансового рынка, т.е. это единственные организации, способные реализовать в своей деятельности полный набор рыночных денежных отношений (операций). Банки по определению являются финансовыми организациями, ориентированными на универсальность деятельности в своей сфере. В отличие от них прочие кредитные организации всегда остаются узкоспециализированными, т.е. каждая такая организация действует на крайне ограниченном числе сегментов финансового рынка.
Сказанное выше не значит, что любой банк в каждый данный момент времени реально проводит всю гамму присущих финансовому рынку операций. Речь о другом – он вправе делать это (в отличие от небанковских кредитных организаций), если условия рынка будут благоприятными и/или если будет нужно клиентам. В реальности банки обычно находят компромиссное решение: одними операциями занимаются как предметом своей специализации, т.е. постоянно и по возможности широко (при этом перечень операций не остается неизменным), другими – меньше (чтобы не уйти с данного рынка или только по требованиям клиентов), третьими не занимаются вовсе, но готовы подключиться к их проведению при необходимости или возникновении благоприятных условий. При этом учитываются как экономическая целесообразность и мера готовности самих банков к проведению тех или иных операций, так и конкурентные возможности НКО, работающих на соответствующих рынках.
Итак, банки по определению являются (могут быть) финансовыми институтами универсального характера. Но ни одна НКО не обладает качеством универсальности.
Чем отличается коммерческий банк от небанковской кредитной организации?
Как уже отмечено, бюджетом и налогами занимаются исключительно государственные органы. Что же касается рыночных денежных отношений, то они в основном составляют традиционную сферу деятельности рыночных же субъектов экономики – банков и небанковских кредитных организаций, к числу которых можно отнести:
• фондовые и валютные биржи;
• страховые и финансовые компании;
• инвестиционные, пенсионные и благотворительные фонды;
• инкассаторские организации;
• клиринговые организации (палаты, центры);
• брокерские, дилерские, лизинговые и факторинговые фирмы;
• небанковские депозитно-кредитные организации;
• кредитные потребительские кооперативы, кредитные союзы, общества и товарищества, кассы взаимопомощи;
• ломбарды.
Итак, банки и небанковские кредитные организации (НКО) объединяет и одновременно отличает от всех прочих субъектов экономики и предпринимательства одно качество – их специализация на рыночных денежных отношениях (операциях).
Рыночное хозяйство включает в себя рынок средств производства, рынок предметов потребления, рынок услуг, рынок финансов, рынок рабочей силы и др. Основными действующими лицами всех этих рынков являются два больших класса хозяйствующих субъектов: 1) производственные предприятия; 2) хозяйствующие организации, которые предприятиями не являются.
Предприятия в своей основе имеют отраслевую специализацию. Что касается их участия в процессе обращения, то оно может либо ограничиваться действиями на оптовом рынке, либо доходить и до розничной торговли своим продуктом собственными силами.
Все остальные хозяйствующие организации основную свою деятельность осуществляют в сфере обращения. Это не значит, что они ничего не производят. Просто главная их функция – создавать условия для доведения созданных в материальном производстве благ до конечного потребления, обслуживать, опосредовать процесс товарного обмена. Это предполагает выполнение ими множества разнообразных конкретных задач. В силу этого организации сферы обращения вынуждены функционально специализироваться.
Последнее в полной мере относится и к кредитным организациям. Отвечая в определенной мере за обеспечение финансово-кредитной стороны общественного производства и воспроизводства рыночными способами, они должны тем или иным образом «делить обязанности» между собой. К этому их принуждают следующие 4 причины:
1) чрезвычайно широкий перечень рыночных денежных операций;
2) ограниченные возможности (материальные, финансовые, кадровые, организационные, технические и др.) любой отдельно взятой организации;
3) законодательные ограничения на занятия определенными видами деятельности, а также ограничения, накладываемые на участников рынка силами конкуренции;
4) изначальное содержательное различие между банками и иными кредитными организациями.
Первые 3 причины достаточно ясны и едва ли нуждаются в дополнительных пояснениях. Рассмотрим четвертую. Есть по крайней мере 2 признака, существенно отличающих банки от всяких НКО, ставящие банки в особое положение.
Банки – логически первичное, исходное звено в сфере финансового рынка, тогда как иные кредитные организации – звено вторичное, производное. Чтобы быть первичными по отношению к прочим кредитным организациям, банки должны определенным образом взаимодействовать с ними, вступать с ними в определенные экономические и иные связи. Что же это за связи?
Во-первых, способность банков, начиная с центрального, выпускать в обращение и изымать из него деньги, т.е. снабжать экономический оборот большим или меньшим объемом платежных средств и тем самым регулировать массу денег в обращении; во-вторых, первичный характер денег по отношению ко всему финансовому инструментарию, включая ценные бумаги, с которым преимущественно работают и предприятия и НКО; в-третьих, обслуживание небанковских кредитных организаций в банках наравне с прочими клиентами – юридическими и физическими лицами.
Банки – основное звено финансового рынка, т.е. это единственные организации, способные реализовать в своей деятельности полный набор рыночных денежных отношений (операций). Банки по определению являются финансовыми организациями, ориентированными на универсальность деятельности в своей сфере. В отличие от них прочие кредитные организации всегда остаются узкоспециализированными, т.е. каждая такая организация действует на крайне ограниченном числе сегментов финансового рынка.
Сказанное выше не значит, что любой банк в каждый данный момент времени реально проводит всю гамму присущих финансовому рынку операций. Речь о другом – он вправе делать это (в отличие от небанковских кредитных организаций), если условия рынка будут благоприятными и/или если будет нужно клиентам. В реальности банки обычно находят компромиссное решение: одними операциями занимаются как предметом своей специализации, т.е. постоянно и по возможности широко (при этом перечень операций не остается неизменным), другими – меньше (чтобы не уйти с данного рынка или только по требованиям клиентов), третьими не занимаются вовсе, но готовы подключиться к их проведению при необходимости или возникновении благоприятных условий. При этом учитываются как экономическая целесообразность и мера готовности самих банков к проведению тех или иных операций, так и конкурентные возможности НКО, работающих на соответствующих рынках.
Итак, банки по определению являются (могут быть) финансовыми институтами универсального характера. Но ни одна НКО не обладает качеством универсальности.
Изучение подходов к анализу кредитоспособности клиентов банка и выработка рекомендаций по совершенствованию этого анализа
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8248
В выпускной квалификационной работе проанализированы различные методические подходы к анализу кредитоспособности заемщиков, рассмотрена процедура оценки кредитоспособности потенциальных заемщиков, применявшаяся в различных коммерческих банках. Детально проведён анализ платежеспособности ООО Фрутос по методике Сбербанка России. Рассмотрена структура кредитного портфеля ОСБ №6695 Сбербанка России.
Систематизация существующих теоретических и практических исследований отечественных и зарубежных авторов даёт основание сделать вывод о том, что, методики, применяемые в различных банках, имеют общий методологический стержень. В Сбербанке России разработаны подходы к количественному и качественному анализу рисков кредитования. Использование упрощенных методик ускоряет процедуру оформления и выдачи кредита, что является привлекательным для клиента, при прочих равных условиях (максимальные лимиты ссудной задолженности, процентные ставки, формы обеспечения ссуды), однако при этом возрастает риск невозврата ссуды.
Практика показывает, что перед банками особенно остро стоит проблема возврата денежных средств, предоставленных заемщикам, и чем тщательней был проведен анализ финансового состояния и ликвидности предоставляемого обеспечения, тем выше вероятность расчета по выданным кредитам.
Качественный анализ кредитоспособности кредитным работником не возможен без предоставления полного пакета документов потенциальным заемщиком в банк. Поэтому задача специалистов кредитующих подразделений - произвести сбор необходимых документов для последующего анализа.
Анализ финансового состояния заемщика необходимо проводить и после выдачи кредита - на каждую отчетную дату, чтобы убедиться в текущем положении предприятия, а также наличии и состоянии залога.
Изучение кредитоспособности клиента является одним из наиболее важных методов снижения кредитного риска и успешной реализации кредитной политики, поскольку позволяет избежать необоснованного риска еще на этапе рассмотрения заявки на предоставление кредита. Под кредитоспособностью банковских клиентов следует понимать такое финансово-хозяйственное состояние предприятия, которое дает уверенность в эффективном использовании заемных средств, способность и готовность заемщика вернуть кредит в соответствии с условиями договора.
После проведенного анализа предприятия - заемщика можно сделать выводы: ссудная задолженность обеспечена, предприятие ООО «Фрутос» финансово устойчиво, стабильно развивается, не имеет больших задолженностей. Банк присвоил предприятию, исходя из принадлежности его к классификационной категории – «хорошее», то есть заемщик может обслуживать свою задолженность в полном объеме за счет потока денежных средств от своей текущей деятельности и имеющихся ликвидных активов - при том, что данное положение с высокой долей вероятности сохранится и в будущем. Исходя из документов банка, предприятию ООО «Фрутос» была предоставлена испрашиваемая ссуда, то есть банк дал положительную оценку деятельности предприятия и присвоил ему вторую категорию качества.
Кредитные услуги банков для физических лиц предусматривают кредитование физических лиц по следующим программам Банка:
• программы ипотечного кредитования;
• программы потребительского кредитования:
кредитование на потребительские цели (предоставление кредитных средств на ремонт квартиры, приобретение мебели, бытовой техники, проведение торжественных мероприятий и др.);
кредитование под залог имущественного права требования денежных средств, размещенных на депозитных счетах;
программа корпоративного кредитования;
программа социального кредитования;
программа финансирования под уступку денежных требований (факторинг);
программа кредитования с использованием банковских карт;
Сегодня все больше просматривается тенденция усиления роли таких факторов кредитоспособности, как положительная кредитная история, деловая репутация заемщика, его финансовые потоки. Это свидетельствует о накопленном опыте кредитования российскими коммерческими банками. Также должна возрасти роль оценки качества менеджмента компании, поскольку на современном этапе управленческие ошибки очень часто являются ключевыми в банкротстве предприятий. Мониторинг кредитного риска и обусловливающих его факторов не должен сводиться к наблюдениям за действиями (или бездействиями) самого предприятия - заемщика.
В выпускной квалификационной работе проанализированы различные методические подходы к анализу кредитоспособности заемщиков, рассмотрена процедура оценки кредитоспособности потенциальных заемщиков, применявшаяся в различных коммерческих банках. Детально проведён анализ платежеспособности ООО Фрутос по методике Сбербанка России. Рассмотрена структура кредитного портфеля ОСБ №6695 Сбербанка России.
Систематизация существующих теоретических и практических исследований отечественных и зарубежных авторов даёт основание сделать вывод о том, что, методики, применяемые в различных банках, имеют общий методологический стержень. В Сбербанке России разработаны подходы к количественному и качественному анализу рисков кредитования. Использование упрощенных методик ускоряет процедуру оформления и выдачи кредита, что является привлекательным для клиента, при прочих равных условиях (максимальные лимиты ссудной задолженности, процентные ставки, формы обеспечения ссуды), однако при этом возрастает риск невозврата ссуды.
Практика показывает, что перед банками особенно остро стоит проблема возврата денежных средств, предоставленных заемщикам, и чем тщательней был проведен анализ финансового состояния и ликвидности предоставляемого обеспечения, тем выше вероятность расчета по выданным кредитам.
Качественный анализ кредитоспособности кредитным работником не возможен без предоставления полного пакета документов потенциальным заемщиком в банк. Поэтому задача специалистов кредитующих подразделений - произвести сбор необходимых документов для последующего анализа.
Анализ финансового состояния заемщика необходимо проводить и после выдачи кредита - на каждую отчетную дату, чтобы убедиться в текущем положении предприятия, а также наличии и состоянии залога.
Изучение кредитоспособности клиента является одним из наиболее важных методов снижения кредитного риска и успешной реализации кредитной политики, поскольку позволяет избежать необоснованного риска еще на этапе рассмотрения заявки на предоставление кредита. Под кредитоспособностью банковских клиентов следует понимать такое финансово-хозяйственное состояние предприятия, которое дает уверенность в эффективном использовании заемных средств, способность и готовность заемщика вернуть кредит в соответствии с условиями договора.
После проведенного анализа предприятия - заемщика можно сделать выводы: ссудная задолженность обеспечена, предприятие ООО «Фрутос» финансово устойчиво, стабильно развивается, не имеет больших задолженностей. Банк присвоил предприятию, исходя из принадлежности его к классификационной категории – «хорошее», то есть заемщик может обслуживать свою задолженность в полном объеме за счет потока денежных средств от своей текущей деятельности и имеющихся ликвидных активов - при том, что данное положение с высокой долей вероятности сохранится и в будущем. Исходя из документов банка, предприятию ООО «Фрутос» была предоставлена испрашиваемая ссуда, то есть банк дал положительную оценку деятельности предприятия и присвоил ему вторую категорию качества.
Кредитные услуги банков для физических лиц предусматривают кредитование физических лиц по следующим программам Банка:
• программы ипотечного кредитования;
• программы потребительского кредитования:
кредитование на потребительские цели (предоставление кредитных средств на ремонт квартиры, приобретение мебели, бытовой техники, проведение торжественных мероприятий и др.);
кредитование под залог имущественного права требования денежных средств, размещенных на депозитных счетах;
программа корпоративного кредитования;
программа социального кредитования;
программа финансирования под уступку денежных требований (факторинг);
программа кредитования с использованием банковских карт;
Сегодня все больше просматривается тенденция усиления роли таких факторов кредитоспособности, как положительная кредитная история, деловая репутация заемщика, его финансовые потоки. Это свидетельствует о накопленном опыте кредитования российскими коммерческими банками. Также должна возрасти роль оценки качества менеджмента компании, поскольку на современном этапе управленческие ошибки очень часто являются ключевыми в банкротстве предприятий. Мониторинг кредитного риска и обусловливающих его факторов не должен сводиться к наблюдениям за действиями (или бездействиями) самого предприятия - заемщика.
Проанализировать модели оценки опционов, их роль в инвестиционном анализе
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8247
СОДЕРЖАНИЕ
ВВЕДЕНИЕ
1. ПОНЯТИЕ, ВИДЫ И СУЩНОСТЬ ОПЦИОНОВ
2. МОДЕЛИ ОЦЕНКИ ОПЦИОНОВ
3. ИНТЕГРИРОВАННАЯ МОДЕЛЬ ДИСКОНТИРОВАННЫХ ДЕНЕЖНЫХ ПОТОКОВ И ОПЦИОНОВ
4. АНАЛИЗ И ОЦЕНКА РЕАЛЬНЫХ ОПЦИОНОВ, СВЯЗАННЫХ С ИНВЕСТИЦИЯМИ В РАЗВИТИЕ БИЗНЕСА
ЗАКЛЮЧЕНИЕ
СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ
К первому поколению дериватов специалисты относят опционы, обращающиеся на организованных рынках (биржах) в форме стандартизированных контрактов, а также распространенные на внебиржевом рынке валютные свопы, опционы и межбанковские соглашения по поводу будущей процентной ставки (forward rate agreement).
С самого начала главная функция дериватов состояла в том, чтобы обеспечить распределение между участниками сделки рисков, связанных с изменением сырьевых цен, валютных курсов, процентных ставок, курсов акций, биржевых индексов и т.д. Операции с дериватами и сегодня являются главным средством страхования от различных рисков и управления рисками.
Существует большое разнообразие контрактов, имеющих черты опционов. Однако так сложилось, что только к определенным инструментам используют термин опционы .
Опционом (option) называют контракт, заключенный между двумя лицами, в соответствии с которым одно лицо предоставляет другому лицу право купить определенный актив по определенной цене в рамках определенного периода времени или предоставляет право продать определенный актив по определенной цене в рамках определенного периода времени.
Любой покупатель опциона хотел бы иметь гарантию, что продавец выполнит свои обязательства при исполнении опциона. Покупатель опциона колл хочет получить гарантию того, что продавец способен поставить требуемые акции, а покупатель опциона пут желает иметь гарантию, что продавец в состоянии заплатить необходимую сумму денег. Поэтому биржи устанавливают при торговле опционами залоговые требования - систему защиты от действий продавца, известную под названием маржа . Брокерским фирмам разрешено устанавливать по их желанию еще более строгие требования к их клиентам.
Стратегический анализ опционов или анализ стратегических опционов обеспечивает более широкий и более реалистический взгляд на инвестиционные решения. Он дает возможность осознать, что инвестиции могут быть отсрочены или схема их реализации может быть изменена по мере того, как условия, в которых действует фирма, меняются, или по мере того, как появляется новая информация. И что более важно - этот подход осознает тот факт, что менеджеры являются специалистами по принятию решений, и даже тогда, когда проект реализуется и уже утвержден, он все равно может быть модифицирован и реализован в несколько ином варианте.
Сочетание качественного анализа стратегических опционов и количественного анализа, связанного с рассмотрением дисконтирования денежных потоков, дает менеджерам широкие основания и широкую базу информации, на основе которой они могут принимать решения.
Цель курсовой работы - проанализировать модели оценки опционов, их роль в инвестиционном анализе.
Задачи курсовой работы:
изучить понятие опцион, его виды и сущность;
методы оценки опционов;
анализ реальных опционов.
Практический опыт управления, при всей его противоречивости, дает сегодня множество примеров плодотворной работы в самых различных по форме собственности, размерам, видам организациях и фирмах.
СОДЕРЖАНИЕ
ВВЕДЕНИЕ
1. ПОНЯТИЕ, ВИДЫ И СУЩНОСТЬ ОПЦИОНОВ
2. МОДЕЛИ ОЦЕНКИ ОПЦИОНОВ
3. ИНТЕГРИРОВАННАЯ МОДЕЛЬ ДИСКОНТИРОВАННЫХ ДЕНЕЖНЫХ ПОТОКОВ И ОПЦИОНОВ
4. АНАЛИЗ И ОЦЕНКА РЕАЛЬНЫХ ОПЦИОНОВ, СВЯЗАННЫХ С ИНВЕСТИЦИЯМИ В РАЗВИТИЕ БИЗНЕСА
ЗАКЛЮЧЕНИЕ
СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ
К первому поколению дериватов специалисты относят опционы, обращающиеся на организованных рынках (биржах) в форме стандартизированных контрактов, а также распространенные на внебиржевом рынке валютные свопы, опционы и межбанковские соглашения по поводу будущей процентной ставки (forward rate agreement).
С самого начала главная функция дериватов состояла в том, чтобы обеспечить распределение между участниками сделки рисков, связанных с изменением сырьевых цен, валютных курсов, процентных ставок, курсов акций, биржевых индексов и т.д. Операции с дериватами и сегодня являются главным средством страхования от различных рисков и управления рисками.
Существует большое разнообразие контрактов, имеющих черты опционов. Однако так сложилось, что только к определенным инструментам используют термин опционы .
Опционом (option) называют контракт, заключенный между двумя лицами, в соответствии с которым одно лицо предоставляет другому лицу право купить определенный актив по определенной цене в рамках определенного периода времени или предоставляет право продать определенный актив по определенной цене в рамках определенного периода времени.
Любой покупатель опциона хотел бы иметь гарантию, что продавец выполнит свои обязательства при исполнении опциона. Покупатель опциона колл хочет получить гарантию того, что продавец способен поставить требуемые акции, а покупатель опциона пут желает иметь гарантию, что продавец в состоянии заплатить необходимую сумму денег. Поэтому биржи устанавливают при торговле опционами залоговые требования - систему защиты от действий продавца, известную под названием маржа . Брокерским фирмам разрешено устанавливать по их желанию еще более строгие требования к их клиентам.
Стратегический анализ опционов или анализ стратегических опционов обеспечивает более широкий и более реалистический взгляд на инвестиционные решения. Он дает возможность осознать, что инвестиции могут быть отсрочены или схема их реализации может быть изменена по мере того, как условия, в которых действует фирма, меняются, или по мере того, как появляется новая информация. И что более важно - этот подход осознает тот факт, что менеджеры являются специалистами по принятию решений, и даже тогда, когда проект реализуется и уже утвержден, он все равно может быть модифицирован и реализован в несколько ином варианте.
Сочетание качественного анализа стратегических опционов и количественного анализа, связанного с рассмотрением дисконтирования денежных потоков, дает менеджерам широкие основания и широкую базу информации, на основе которой они могут принимать решения.
Цель курсовой работы - проанализировать модели оценки опционов, их роль в инвестиционном анализе.
Задачи курсовой работы:
изучить понятие опцион, его виды и сущность;
методы оценки опционов;
анализ реальных опционов.
Практический опыт управления, при всей его противоречивости, дает сегодня множество примеров плодотворной работы в самых различных по форме собственности, размерам, видам организациях и фирмах.
Оценка платежеспособности клиентов банка
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8246
Содержание
Введение
Глава 1. Теоретические аспекты оценки платежеспособности заемщика
1.1 Понятие платежеспособности и кредитоспособности заемщика
1.2 Методика определения платежеспособности физических лиц
1.3 Правовое регулирование операций предоставления и погашения кредитов в РФ
Глава 2. Оценка платежеспособности физических лиц в Сбербанке РФ
2.1 Краткая характеристика Уральского Сбербанка РФ
2.2 Практические расчеты определения платежеспособности физических лиц в Сбербанке РФ
2.3 Учёт операций по предоставлению и погашению кредитов
Глава 3. Рекомендации по совершенствованию методики оценки платежеспособности физических лиц
3.1 Усовершенствование методик оценки качества платёжеспособности
3.2 Зарубежный опыт оценки платежеспособности
Заключение
Список используемой литературы
Приложения
Содержание
Введение
Глава 1. Теоретические аспекты оценки платежеспособности заемщика
1.1 Понятие платежеспособности и кредитоспособности заемщика
1.2 Методика определения платежеспособности физических лиц
1.3 Правовое регулирование операций предоставления и погашения кредитов в РФ
Глава 2. Оценка платежеспособности физических лиц в Сбербанке РФ
2.1 Краткая характеристика Уральского Сбербанка РФ
2.2 Практические расчеты определения платежеспособности физических лиц в Сбербанке РФ
2.3 Учёт операций по предоставлению и погашению кредитов
Глава 3. Рекомендации по совершенствованию методики оценки платежеспособности физических лиц
3.1 Усовершенствование методик оценки качества платёжеспособности
3.2 Зарубежный опыт оценки платежеспособности
Заключение
Список используемой литературы
Приложения
Анализ системы ипотечного кредитования в Нефтекамском отделении №4891 Сбербанка России и выявление основных проблем, сдерживающих ее развитие на современном этапе и возможностей их решения
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8245
Содержание
Введение
1Теоретические аспекты ипотечного кредитования в современной России
1.1 Понятие ипотеки и ипотечного кредитования
1.2Современное состояние ипотечного кредитования в России
1.3 Методика предоставления ипотечного кредита
2 Анализ системы ипотечного кредитования Нефтекамского отделения №4891 Сбербанка России8
2.1 Основные характеристики ОАО Сбербанка России8
2.2 Анализ ипотечного кредитования в Нефтекамском отделении №4891 Сбербанка России
2.3 Оценка ипотечного портфеля рынка жилья г. Нефтекамска
3Проблемы и пути оптимизации системы ипотечного кредитования
3.1 Влияние кредитных рисков на ипотечное кредитование в ОАО Сбербанке России
3.2 Проблемы ипотечного кредитования в России
3.3 Пути оптимизации ипотечной деятельности в России
Заключение
Список использованных источников и литературы
Приложение А Схема аннуитетных платежей
Приложение Б Схема дифференцированных платежей
Приложение В Удельный вес проблемных кредитов за 2006-2009гг.
Нефтекамского отделения №4891 Сбербанка России
Приложение Г Оценка темпов роста стоимости недвижимости за 2007–2009 гг по Республике Татарстан в % к предыдущему кварталу
Обеспечение населения жильем является важнейшей социально-политической и экономической проблемой. От выбора тех или иных подходов к решению этой проблемы в значительной мере зависит общий масштаб и темпы жилищного строительства, реальное благосостояние людей, их моральное и физическое самочувствие, политические оценки и мотивация поведения.
Сложившаяся проблемная ситуация в экономике серьезно ухудшает положение и населения, и предпринимателей, и финансистов, и государства, интересы которых сейчас более, чем когда-либо ранее, сходятся в том, что в основе решения жилищной проблемы лежит создание и развитие национальной системы ипотечного кредитования.
Становление ипотеки и системы ипотечного кредитования в России осложнено такими факторами, как:
- недостаток ресурсов коммерческих банков для долгосрочного инвестирования;
- отсутствие государственной поддержки и льготного налогообложения для инвесторов, предоставляющих долгосрочные кредиты;
- недостаточная разработка законодательной базы ипотечного кредитования;
- отсутствие вторичного рынка закладных.
Самым существенным недостатком ипотеки является так называемая «переплата» за квартиру, которая может достигать 100 процентов и более. «Переплата» по ипотеке включает в себя проценты по ипотечному кредиту и ежегодные суммы обязательного страхования. Кроме того, в процессе получения ипотечного кредита заемщику приходится нести еще некоторые дополнительные расходы, такие как оплата услуг оценочной компании и нотариуса, плата банку за рассмотрение заявки на кредит, сбор за ведение ссудного счета и т.п. Накладные расходы в совокупности могут достигать 10% первоначального взноса на приобретение жилья.
Еще один «минус» ипотеки - большое количество требований ипотечных банков к заемщикам:
- документальное подтверждение доходов,
- определенный стаж работы на одном месте,
- возможность представить поручителей по кредиту и т.д.
Найти идеальный компромисс между преимуществами и недостатками ипотеки каждому предстоит самостоятельно. На сегодня выбор банков и их ипотечных программhttp://www.allcredits.com.ua/ipotechniy.html достаточно широк, и любой желающий решить свои жилищные проблемы с помощью ипотеки может подобрать себе достойного партнера.
Главным преимуществом ипотеки является то, что, вместо многолетнего накапливания необходимой суммы на покупку жилья, возникает возможность уже сейчас жить в новой квартире (или доме). При этом жилье, приобретенное по ипотеке, сразу является собственностью заемщика ипотечного кредита. В новом жилье можно зарегистрироваться заемщику и членам его семьи. Безопасность операции обеспечивается страхованием рисков утраты права собственности на квартиру и ее повреждения, а так же потери заемщиком трудоспособности. Кроме того, у ипотеки есть еще ряд «плюсов»:
- заемщику ипотечного кредита предоставляется имущественный налоговый вычет, который фактически снижает процентную ставку по ипотеке за счет того, что заемщик не будет платить подоходный налог с суммы, потраченной на покупку жилья и с процентов по ипотеке;
- длительный срок кредитования делает платежи по ипотеке не слишком большими и, следовательно, не слишком обременительными.
В настоящее время ни одна из зарубежных систем не является достаточно адаптированной к российским условиям. Для современного уровня развития отечественной экономики необходимо выработать переходные режимы, которые позволят создать минимально необходимые институциональные основы: сформировать рынок первичной ипотеки, создать надежную систему сбережений для населения, укрепить и расширить финансовый рынок, сформировать вторичный рынок жилищных облигаций. На этапе возрождения и становления ипотечных отношений нужна переходная система ипотечного кредитования, с последующим ее перерождением в классические формы.
Проанализировав систему ипотечного кредитования в Нефтекамском отделении №4891 Сбербанка России, можно сказать, что данный вид продукта занимает значительное место в кредитном портфеле. Наиболее благоприятный рост ипотечных кредитов наблюдается в 2008г. (в первом квартале составил 117 569 тыс. руб.), однако к 2009г. (в первом квартале – 38 436 тыс. руб.) объем выданных кредитов по данному виду кредита резко снижается. Это связано с тем, что в предыдущем году в стране возникла кризисная ситуация, в результате которой доходы у большинства населения сократились, многие остались без рабочих мест за счет сокращений на предприятиях. Банки ужесточили требования по ипотечным кредитам, что привело к тому, что у многих жителей страны уменьшилась вероятность приобретения жилья. Для снижения рисков, Сбербанк России проводит ежеквартальную оценку стоимости недвижимости. В связи с тем, что наблюдался спад цен на недвижимость, Сбербанк в качестве обеспечения по ипотечному кредиту помимо залога приобретаемой недвижимости дополнительно принимал поручительство физических лиц. Но уже буквально к концу 2009 года все начало постепенно меняться в лучшую сторону. В Сбербанке существует две схемы платежей: это аннуитетная и дифференцированная. Сравнивая данные схемы платежей с одинаковыми условиями (к примеру, при сумме 990 360 руб., 15,%, на 15 лет) можно сделать выводы о том, что аннуитетная форма платежей является более выгодной для банка, так как доходность здесь составит на 383 937 руб. больше, чем по схеме дифференцированных платежей. Поэтому для эффективного ипотечного кредитования необходимо банком использовать преимущественно схему аннуитетных платежей. Основным преимуществом аннуитетной формы для заемщика является неизменная сумма ежемесячных выплат на протяжении всего срока погашения кредита, а также эта схема подходит для заемщиков, желающему получить максимальную сумму кредита при не самых высоких заработках.
Масштаб проблем развития жилищного строительства и ипотечного жилищного кредитования, а также их сложность и комплексность требуют при их решении использовать программный подход, предпринимать максимально быстрые действия и всемерно использовать мировой опыт, опираясь на международное сотрудничество.
В целях развития ипотеки в России необходимо создавать системы ипотечного кредитования и системы управления рисками как альтернативного способа страховой защиты от рисков, возникающих при ипотечных операциях.
Организация управления рисками необходима для равномерного распределения бремени финансовых расходов по защите от рисков между субъектами, принимающими участие в ипотечных правоотношениях. Сейчас, в различных ипотечных программах явно просматривается стремление кредиторов переложить риски на плечи заемщиков и при этом защиту от них осуществлять в основном посредством страхования. В результате значительно увеличиваются издержки (помимо основного кредитного долга) заемщика.
Необходимо выработать общие требования к режиму работы рынка ипотечного кредитования на этапе его становления на первое время. Важно и то, что выбор тех или иных схем ипотечного кредитования (у каждой из них могут быть свои специфические ограничения) зависит от особенностей налоговой системы. Различные изменения вынуждают вносить соответствующие коррективы в ипотечную программу. В связи с этим необходимо пересмотреть принципы налогообложения доходов от продажи недвижимого имущества, а также ставки налогов, государственных пошлин и иных сборов при оформлении таких сделок.
Многое зависит и от Центрального банка РФ. Должна быть создана система специального лицензирования ипотечных банков (законодательное установление статуса ипотечных банков по аналогии с инвестиционными). Отобранным для участия в системе ипотечного кредитования банкам могут быть предоставлены определенные льготы в осуществлении их деятельности.
Только в условиях правовой защиты институтов ипотечного кредитования и их клиентов, а также при наличии рационального государственного регулирования системы ипотечного кредитования российские ипотечные банки, используя свою методологическую базу и отработанные кредитные инструменты, зарубежный опыт, смогут работать так же, как работают ипотечные банки развитых стран. Создание системы ипотечного кредитования и вторичного рынка закладных могло бы стать очередным шагом в развитии рыночных отношений в России, а также способствовать укреплению банковской системы страны, развитию сферы жилищного строительства и, следовательно, улучшению жилищных условий населения России в целом.
Содержание
Введение
1Теоретические аспекты ипотечного кредитования в современной России
1.1 Понятие ипотеки и ипотечного кредитования
1.2Современное состояние ипотечного кредитования в России
1.3 Методика предоставления ипотечного кредита
2 Анализ системы ипотечного кредитования Нефтекамского отделения №4891 Сбербанка России8
2.1 Основные характеристики ОАО Сбербанка России8
2.2 Анализ ипотечного кредитования в Нефтекамском отделении №4891 Сбербанка России
2.3 Оценка ипотечного портфеля рынка жилья г. Нефтекамска
3Проблемы и пути оптимизации системы ипотечного кредитования
3.1 Влияние кредитных рисков на ипотечное кредитование в ОАО Сбербанке России
3.2 Проблемы ипотечного кредитования в России
3.3 Пути оптимизации ипотечной деятельности в России
Заключение
Список использованных источников и литературы
Приложение А Схема аннуитетных платежей
Приложение Б Схема дифференцированных платежей
Приложение В Удельный вес проблемных кредитов за 2006-2009гг.
Нефтекамского отделения №4891 Сбербанка России
Приложение Г Оценка темпов роста стоимости недвижимости за 2007–2009 гг по Республике Татарстан в % к предыдущему кварталу
Обеспечение населения жильем является важнейшей социально-политической и экономической проблемой. От выбора тех или иных подходов к решению этой проблемы в значительной мере зависит общий масштаб и темпы жилищного строительства, реальное благосостояние людей, их моральное и физическое самочувствие, политические оценки и мотивация поведения.
Сложившаяся проблемная ситуация в экономике серьезно ухудшает положение и населения, и предпринимателей, и финансистов, и государства, интересы которых сейчас более, чем когда-либо ранее, сходятся в том, что в основе решения жилищной проблемы лежит создание и развитие национальной системы ипотечного кредитования.
Становление ипотеки и системы ипотечного кредитования в России осложнено такими факторами, как:
- недостаток ресурсов коммерческих банков для долгосрочного инвестирования;
- отсутствие государственной поддержки и льготного налогообложения для инвесторов, предоставляющих долгосрочные кредиты;
- недостаточная разработка законодательной базы ипотечного кредитования;
- отсутствие вторичного рынка закладных.
Самым существенным недостатком ипотеки является так называемая «переплата» за квартиру, которая может достигать 100 процентов и более. «Переплата» по ипотеке включает в себя проценты по ипотечному кредиту и ежегодные суммы обязательного страхования. Кроме того, в процессе получения ипотечного кредита заемщику приходится нести еще некоторые дополнительные расходы, такие как оплата услуг оценочной компании и нотариуса, плата банку за рассмотрение заявки на кредит, сбор за ведение ссудного счета и т.п. Накладные расходы в совокупности могут достигать 10% первоначального взноса на приобретение жилья.
Еще один «минус» ипотеки - большое количество требований ипотечных банков к заемщикам:
- документальное подтверждение доходов,
- определенный стаж работы на одном месте,
- возможность представить поручителей по кредиту и т.д.
Найти идеальный компромисс между преимуществами и недостатками ипотеки каждому предстоит самостоятельно. На сегодня выбор банков и их ипотечных программhttp://www.allcredits.com.ua/ipotechniy.html достаточно широк, и любой желающий решить свои жилищные проблемы с помощью ипотеки может подобрать себе достойного партнера.
Главным преимуществом ипотеки является то, что, вместо многолетнего накапливания необходимой суммы на покупку жилья, возникает возможность уже сейчас жить в новой квартире (или доме). При этом жилье, приобретенное по ипотеке, сразу является собственностью заемщика ипотечного кредита. В новом жилье можно зарегистрироваться заемщику и членам его семьи. Безопасность операции обеспечивается страхованием рисков утраты права собственности на квартиру и ее повреждения, а так же потери заемщиком трудоспособности. Кроме того, у ипотеки есть еще ряд «плюсов»:
- заемщику ипотечного кредита предоставляется имущественный налоговый вычет, который фактически снижает процентную ставку по ипотеке за счет того, что заемщик не будет платить подоходный налог с суммы, потраченной на покупку жилья и с процентов по ипотеке;
- длительный срок кредитования делает платежи по ипотеке не слишком большими и, следовательно, не слишком обременительными.
В настоящее время ни одна из зарубежных систем не является достаточно адаптированной к российским условиям. Для современного уровня развития отечественной экономики необходимо выработать переходные режимы, которые позволят создать минимально необходимые институциональные основы: сформировать рынок первичной ипотеки, создать надежную систему сбережений для населения, укрепить и расширить финансовый рынок, сформировать вторичный рынок жилищных облигаций. На этапе возрождения и становления ипотечных отношений нужна переходная система ипотечного кредитования, с последующим ее перерождением в классические формы.
Проанализировав систему ипотечного кредитования в Нефтекамском отделении №4891 Сбербанка России, можно сказать, что данный вид продукта занимает значительное место в кредитном портфеле. Наиболее благоприятный рост ипотечных кредитов наблюдается в 2008г. (в первом квартале составил 117 569 тыс. руб.), однако к 2009г. (в первом квартале – 38 436 тыс. руб.) объем выданных кредитов по данному виду кредита резко снижается. Это связано с тем, что в предыдущем году в стране возникла кризисная ситуация, в результате которой доходы у большинства населения сократились, многие остались без рабочих мест за счет сокращений на предприятиях. Банки ужесточили требования по ипотечным кредитам, что привело к тому, что у многих жителей страны уменьшилась вероятность приобретения жилья. Для снижения рисков, Сбербанк России проводит ежеквартальную оценку стоимости недвижимости. В связи с тем, что наблюдался спад цен на недвижимость, Сбербанк в качестве обеспечения по ипотечному кредиту помимо залога приобретаемой недвижимости дополнительно принимал поручительство физических лиц. Но уже буквально к концу 2009 года все начало постепенно меняться в лучшую сторону. В Сбербанке существует две схемы платежей: это аннуитетная и дифференцированная. Сравнивая данные схемы платежей с одинаковыми условиями (к примеру, при сумме 990 360 руб., 15,%, на 15 лет) можно сделать выводы о том, что аннуитетная форма платежей является более выгодной для банка, так как доходность здесь составит на 383 937 руб. больше, чем по схеме дифференцированных платежей. Поэтому для эффективного ипотечного кредитования необходимо банком использовать преимущественно схему аннуитетных платежей. Основным преимуществом аннуитетной формы для заемщика является неизменная сумма ежемесячных выплат на протяжении всего срока погашения кредита, а также эта схема подходит для заемщиков, желающему получить максимальную сумму кредита при не самых высоких заработках.
Масштаб проблем развития жилищного строительства и ипотечного жилищного кредитования, а также их сложность и комплексность требуют при их решении использовать программный подход, предпринимать максимально быстрые действия и всемерно использовать мировой опыт, опираясь на международное сотрудничество.
В целях развития ипотеки в России необходимо создавать системы ипотечного кредитования и системы управления рисками как альтернативного способа страховой защиты от рисков, возникающих при ипотечных операциях.
Организация управления рисками необходима для равномерного распределения бремени финансовых расходов по защите от рисков между субъектами, принимающими участие в ипотечных правоотношениях. Сейчас, в различных ипотечных программах явно просматривается стремление кредиторов переложить риски на плечи заемщиков и при этом защиту от них осуществлять в основном посредством страхования. В результате значительно увеличиваются издержки (помимо основного кредитного долга) заемщика.
Необходимо выработать общие требования к режиму работы рынка ипотечного кредитования на этапе его становления на первое время. Важно и то, что выбор тех или иных схем ипотечного кредитования (у каждой из них могут быть свои специфические ограничения) зависит от особенностей налоговой системы. Различные изменения вынуждают вносить соответствующие коррективы в ипотечную программу. В связи с этим необходимо пересмотреть принципы налогообложения доходов от продажи недвижимого имущества, а также ставки налогов, государственных пошлин и иных сборов при оформлении таких сделок.
Многое зависит и от Центрального банка РФ. Должна быть создана система специального лицензирования ипотечных банков (законодательное установление статуса ипотечных банков по аналогии с инвестиционными). Отобранным для участия в системе ипотечного кредитования банкам могут быть предоставлены определенные льготы в осуществлении их деятельности.
Только в условиях правовой защиты институтов ипотечного кредитования и их клиентов, а также при наличии рационального государственного регулирования системы ипотечного кредитования российские ипотечные банки, используя свою методологическую базу и отработанные кредитные инструменты, зарубежный опыт, смогут работать так же, как работают ипотечные банки развитых стран. Создание системы ипотечного кредитования и вторичного рынка закладных могло бы стать очередным шагом в развитии рыночных отношений в России, а также способствовать укреплению банковской системы страны, развитию сферы жилищного строительства и, следовательно, улучшению жилищных условий населения России в целом.
Рынок ценных бумаг
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8244
Содержание
Введение
1. Теоретические основы российского рынка ценных бумаг
1.1 Из истории рынка ценных бумаг России
1.2 Совершенствование государственного регулирования фондового рынка России
2. Анализ рынка ценных бумаг России
2.1 Анализ российского рынка: волны падения
3. Проблемы и перспективы развития российского рынка ценных бумаг
3.1 Проблемы развития рынка ценных бумаг
3.2 Перспективы развития российского фондового рынка до 2012 года
Заключение
Список используемых источников
Содержание
Введение
1. Теоретические основы российского рынка ценных бумаг
1.1 Из истории рынка ценных бумаг России
1.2 Совершенствование государственного регулирования фондового рынка России
2. Анализ рынка ценных бумаг России
2.1 Анализ российского рынка: волны падения
3. Проблемы и перспективы развития российского рынка ценных бумаг
3.1 Проблемы развития рынка ценных бумаг
3.2 Перспективы развития российского фондового рынка до 2012 года
Заключение
Список используемых источников
КУРСОВАЯ РАБОТА на тему: ОЦЕНКА СТОИМОСТИ ГУДВИЛЛА (на материалах ОАО “УРСА банк”)
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8243
ОГЛАВЛЕНИЕ
ВВЕДЕНИЕ
ГЛАВА 1. ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ОЦЕНКИ ГУДВИЛЛА КОМПАНИИ
1.1. Различные подходы к трактовке понятия «гудвилл»
1.2. Классификация гудвилла как экономической категории
1.3. Методические основы оценки гудвилла компании
ГЛАВА 2. АНАЛИЗ И ОЦЕНКА ФИНАНСОВО-ХОЗЯЙСТВЕННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ
2.1. Организационные и экономические характеристики ОАО «УРСА банк»
2.1.1. Общеэкономические характеристики банка
2.1.2. История и структура акционерного капитала ОАО «УРСА банк»
2.1.3. Стратегия развития ОАО «УРСА банк»
2.2. Анализ финансово-хозяйственной деятельности банка
2.2.1. Анализ структуры и динамики изменения основных показателей деятельности банка
2.2.2. Анализ ликвидности ОАО «УРСА банк»
2.2.3. Анализ финансовых результатов
ГЛАВА 3 ОБОСНОВАНИЕ РЫНОЧНОЙ СТОИМОСТИ ГУДВИЛЛА ОАО «УРСА БАНК»
3.1. Оценка гудвилла как оценка разности между рыночной стоимостью компании и стоимостью всех ее активов
3.2. Экономическая целесообразность оценки гудвилла ОАО «УРСА банк»
ЗАКЛЮЧЕНИЕ
БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ СПИСОК
ПРИЛОЖЕНИЕ
ОГЛАВЛЕНИЕ
ВВЕДЕНИЕ
ГЛАВА 1. ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ОЦЕНКИ ГУДВИЛЛА КОМПАНИИ
1.1. Различные подходы к трактовке понятия «гудвилл»
1.2. Классификация гудвилла как экономической категории
1.3. Методические основы оценки гудвилла компании
ГЛАВА 2. АНАЛИЗ И ОЦЕНКА ФИНАНСОВО-ХОЗЯЙСТВЕННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ
2.1. Организационные и экономические характеристики ОАО «УРСА банк»
2.1.1. Общеэкономические характеристики банка
2.1.2. История и структура акционерного капитала ОАО «УРСА банк»
2.1.3. Стратегия развития ОАО «УРСА банк»
2.2. Анализ финансово-хозяйственной деятельности банка
2.2.1. Анализ структуры и динамики изменения основных показателей деятельности банка
2.2.2. Анализ ликвидности ОАО «УРСА банк»
2.2.3. Анализ финансовых результатов
ГЛАВА 3 ОБОСНОВАНИЕ РЫНОЧНОЙ СТОИМОСТИ ГУДВИЛЛА ОАО «УРСА БАНК»
3.1. Оценка гудвилла как оценка разности между рыночной стоимостью компании и стоимостью всех ее активов
3.2. Экономическая целесообразность оценки гудвилла ОАО «УРСА банк»
ЗАКЛЮЧЕНИЕ
БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ СПИСОК
ПРИЛОЖЕНИЕ
Фінансова діяльність ХФ АКБ “Правекс-Банк”
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8242
ЗМІСТ
Вступ
1. Теоретичні та правові основи забезпечення фінансової стійкості
комерційного банку
1.1 Сутність фінансової стійкості як економічна категорія
1.2 Система економічних показників оцінки фінансового стану комерційного банку
1.3 Вплив достатності капіталу на показники стійкості комерційного банку
1.4 Характеристика діяльності ХФ АКБ «Правекс-Банк»
2. Фінансовий аналіз діяльності банку
2.1 Аналіз фінансової стійкості комерційного банку
2.2 Аналіз впливу рівня ліквідності на прибутковість комерційного банку
2.3 Аналіз фінансових результатів діяльності банку
3. Удосконалення фінансової діяльності ХФ АКБ „Правекс-Банк”
3.1 Універсальна система оцінки та управління кредитним ризиком у комерційному банку
3.2 Декомпозиційний аналіз норми прибутку на власний капітал комерційного банку
3.3 Удосконалення підходів щодо механізму здійснення кредитних операцій
4. Охорона праці
4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці в приміщенні кредитного відділу ХФ АКБ „Правекс-Банк”
4.2 Техніка безпеки в кредитному відділі ХФ АКБ „Правекс-Банк”
4.3 Пожежна профілактика банку
Висновки
Використана література
Додатки
Проведений аналіз фінансової стійкості комерційного банку та шляхів її зміцнення дає підстави зробити наступні висновки й пропозиції.
Фінансова стійкість комерційного банку ще не стала об єктом комплексного наукового дослідження у вітчизняній літературі, хоча потреба в таких дослідженнях є значною.
У процесі аналізу структури банківських ресурсів і задля виявлення значення їх основних складових для забезпечення фінансової стійкості банку необхідно невласні ресурси розмежовувати на залучені й запозичені. Це дозволяє враховувати специфіку власності й джерел походження різних елементів ресурсів, що використовуються банком, але йому не належать, застосовувати до них конкретні прийоми
Для зміцнення фінансової стійкості комерційного банку істотне значення має зростання його доходів, насамперед прибутку як джерела збільшення власного капіталу.
Валовий операційний дохід комерційних банків залежить від норми прибутку по активних операціях, розміру плати, що береться за надані послуги, величини й структури активів. Кожен з цих факторів вимагає застосування специфічних прийомів дослідження.
Для забезпечення зростання дохідності комерційного банку та підвищення його фінансової стійкості важливе значення має кількісний та якісний аналіз кожного джерела доходів з метою встановлення вигідних для банку напрямів здійснення операцій.
Збільшенню дохідності комерційних банків, крім підвищення прибутку від здійснюваних операцій та послуг, що надаються, сприяє й скорочення витрат на їх обслуговування Це вимагає проведення постійного аналізу витратності банківських операцій та послуг і визначення можливостей їх зменшення, що позитивно впливає на фінансову стійкість банку.
Узагальнюючими показниками оцінки фінансової стійкості банку є його платоспроможність і ліквідність. Ці показники тісно взаємопов язані. Основою платоспроможності банку є його ліквідність. Однак платоспроможність залежить не лише від ліквідності, а й від ряду інших факторів політичної й економічної ситуації в країні чи регіоні, стану грошово-кредитного ринку, можливості рефінансування в НБУ, розвинутості ринку цінних паперів, наявності й досконалості заставного законодавства, забезпеченості банку власним капіталом, надійності клієнтів й банків-партнерів, спеціалізації й різноманітності банківських послуг даного фінансово-кредитного закладу та інших факторів. Потрібний аналіз впливу кожного з них на платоспроможність банку і його фінансову стійкість.
Для створення умов, які б сприяли встановленню и зміцненню фінансової стійкості комерційних банків, держава повинна вжити заходів законодавчого й нормативного характеру
- створити спеціальне незалежне відомство, яке б займалося визначенням рейтингу комерційних банків і знайомило з ним усіх зацікавлених осіб;
- створити при Асоціації українських банків банк даних про позичальників вітчизняних комерційних банків, в якому зберігалась би інформація про фінансовий стан суб єктів господарювання, їх спроможність виплачувати проценти і погашати борги, а також реєстр гарантій і застав;
- сприяти усуненню законодавчих обмежень щодо участі банків у створенні інших фінансово-кредитних інститутів та промислово-фінансових груп шляхом злиття банківського, фінансового та промислового капіталу, утворення дочірніх банків. Це зумовить кардинальні зміни у банківському секторі України, прискорений розвиток ринку цінних паперів та виникнення зацікавленості у банків щодо участі в оздоровленні інших комерційних банків, санації як їх, так й інших суб єктів господарювання;
- ввести у законодавчому порядку більш повну відповідальність акціонерів (учасників) банку за використання залучених банками коштів, тому що на сьогодні вони несуть відповідальність лише в межах свого внеску, як це передбачено законом України Про господарські товариства ;
- внести зміни в нормативну базу щодо можливості відкриття кожним банком окремого субкореспондентського розрахункового рахунку, на якому були б сконцентровані лише власні кошти банку Це унеможливить випадки блокування коштів клієнтів, що знаходяться на кореспондентському рахунку банку, і проведення розрахунково-касових операцій при виконанні рішень арбітражних судів про стягнення з власних коштів банку певних сум на користь позивачів
Звичайно, й самі банки для забезпечення власної фінансової стійкості повинні організаційно перебудовувати свою організаційну, діяльність. Для цього їм необхідно:
- організувати підрозділи (якщо вони ще не організовані) управління кредитними ризиками (кредитні комітети чи інші підрозділи);
- провести заходи щодо подальшого всебічного розвитку внутрішнього аудиту і використовувати його висновки в поточному й стратегічному управлінні фінансовою стійкістю,
- запровадити планування і прогнозування роботи по залученню й розміщенню ресурсів, забезпечити вчасне доведення планів і лімітів до установ банків (філій, представництв тощо);
- посилити політику диверсифікації активів і пасивів, виходячи з того, що розмір максимального ризику на одного позичальника не повинен реально перевищувати 10 % власних коштів банку,
- розгорнути роботу по розширенню кола вкладників і не допускати концентрації залишків коштів на депозитних і вкладних рахунках обмеженої кількості вкладників,
- намагатись переорієнтувати діяльність банку на розширення асортименту банківських послуг Проводити політику збільшення доходів банку за рахунок розширення банківських послуг та операцій, в тому числі за рахунок здійснення розрахунків як найменш ризикових операцій.
Важливою умовою забезпечення фінансової стійкості комерційних банків с надійність джерел і гарантій погашення виданих кредитів. Цю проблему слід опрацювати законодавчо за участю Фонду державного майна. Зокрема, потребують вирішення питання про надання в заставу видачі кредиту виробничих га інших споруд підприємств, про механізм реалізації цієї застави, про надання в заставу контрольних пакетів акцій корпоративних підприємств. Гарантіями повернення кредитів щодо державних підприємств можуть бути і спеціально випущені казначейські зобов язання (векселі) з наданням їм чинності вільно оборотних платіжних коштів
З метою спонукання комерційних банків надання кредитів на стабілізацію і розвиток виробництва пропонується:
- дозволити видавати довгострокові кредити під розроблені стабілізаційні програми за рахунок скорочення на 50 % обов язкових резервів,
- встановити процентну ставку за кредити, що видаються за рахунок пільги щодо резервів, на рівні 10 % річних,
- звільнити від оподаткування доходи, одержані комерційними банками від надання довгострокових кредитів,
- встановити, що на погашення довгострокових кредитів першочергово (щодо оподаткування) використовується прибуток, одержаний від заходу, на який було видано кредит.
ЗМІСТ
Вступ
1. Теоретичні та правові основи забезпечення фінансової стійкості
комерційного банку
1.1 Сутність фінансової стійкості як економічна категорія
1.2 Система економічних показників оцінки фінансового стану комерційного банку
1.3 Вплив достатності капіталу на показники стійкості комерційного банку
1.4 Характеристика діяльності ХФ АКБ «Правекс-Банк»
2. Фінансовий аналіз діяльності банку
2.1 Аналіз фінансової стійкості комерційного банку
2.2 Аналіз впливу рівня ліквідності на прибутковість комерційного банку
2.3 Аналіз фінансових результатів діяльності банку
3. Удосконалення фінансової діяльності ХФ АКБ „Правекс-Банк”
3.1 Універсальна система оцінки та управління кредитним ризиком у комерційному банку
3.2 Декомпозиційний аналіз норми прибутку на власний капітал комерційного банку
3.3 Удосконалення підходів щодо механізму здійснення кредитних операцій
4. Охорона праці
4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці в приміщенні кредитного відділу ХФ АКБ „Правекс-Банк”
4.2 Техніка безпеки в кредитному відділі ХФ АКБ „Правекс-Банк”
4.3 Пожежна профілактика банку
Висновки
Використана література
Додатки
Проведений аналіз фінансової стійкості комерційного банку та шляхів її зміцнення дає підстави зробити наступні висновки й пропозиції.
Фінансова стійкість комерційного банку ще не стала об єктом комплексного наукового дослідження у вітчизняній літературі, хоча потреба в таких дослідженнях є значною.
У процесі аналізу структури банківських ресурсів і задля виявлення значення їх основних складових для забезпечення фінансової стійкості банку необхідно невласні ресурси розмежовувати на залучені й запозичені. Це дозволяє враховувати специфіку власності й джерел походження різних елементів ресурсів, що використовуються банком, але йому не належать, застосовувати до них конкретні прийоми
Для зміцнення фінансової стійкості комерційного банку істотне значення має зростання його доходів, насамперед прибутку як джерела збільшення власного капіталу.
Валовий операційний дохід комерційних банків залежить від норми прибутку по активних операціях, розміру плати, що береться за надані послуги, величини й структури активів. Кожен з цих факторів вимагає застосування специфічних прийомів дослідження.
Для забезпечення зростання дохідності комерційного банку та підвищення його фінансової стійкості важливе значення має кількісний та якісний аналіз кожного джерела доходів з метою встановлення вигідних для банку напрямів здійснення операцій.
Збільшенню дохідності комерційних банків, крім підвищення прибутку від здійснюваних операцій та послуг, що надаються, сприяє й скорочення витрат на їх обслуговування Це вимагає проведення постійного аналізу витратності банківських операцій та послуг і визначення можливостей їх зменшення, що позитивно впливає на фінансову стійкість банку.
Узагальнюючими показниками оцінки фінансової стійкості банку є його платоспроможність і ліквідність. Ці показники тісно взаємопов язані. Основою платоспроможності банку є його ліквідність. Однак платоспроможність залежить не лише від ліквідності, а й від ряду інших факторів політичної й економічної ситуації в країні чи регіоні, стану грошово-кредитного ринку, можливості рефінансування в НБУ, розвинутості ринку цінних паперів, наявності й досконалості заставного законодавства, забезпеченості банку власним капіталом, надійності клієнтів й банків-партнерів, спеціалізації й різноманітності банківських послуг даного фінансово-кредитного закладу та інших факторів. Потрібний аналіз впливу кожного з них на платоспроможність банку і його фінансову стійкість.
Для створення умов, які б сприяли встановленню и зміцненню фінансової стійкості комерційних банків, держава повинна вжити заходів законодавчого й нормативного характеру
- створити спеціальне незалежне відомство, яке б займалося визначенням рейтингу комерційних банків і знайомило з ним усіх зацікавлених осіб;
- створити при Асоціації українських банків банк даних про позичальників вітчизняних комерційних банків, в якому зберігалась би інформація про фінансовий стан суб єктів господарювання, їх спроможність виплачувати проценти і погашати борги, а також реєстр гарантій і застав;
- сприяти усуненню законодавчих обмежень щодо участі банків у створенні інших фінансово-кредитних інститутів та промислово-фінансових груп шляхом злиття банківського, фінансового та промислового капіталу, утворення дочірніх банків. Це зумовить кардинальні зміни у банківському секторі України, прискорений розвиток ринку цінних паперів та виникнення зацікавленості у банків щодо участі в оздоровленні інших комерційних банків, санації як їх, так й інших суб єктів господарювання;
- ввести у законодавчому порядку більш повну відповідальність акціонерів (учасників) банку за використання залучених банками коштів, тому що на сьогодні вони несуть відповідальність лише в межах свого внеску, як це передбачено законом України Про господарські товариства ;
- внести зміни в нормативну базу щодо можливості відкриття кожним банком окремого субкореспондентського розрахункового рахунку, на якому були б сконцентровані лише власні кошти банку Це унеможливить випадки блокування коштів клієнтів, що знаходяться на кореспондентському рахунку банку, і проведення розрахунково-касових операцій при виконанні рішень арбітражних судів про стягнення з власних коштів банку певних сум на користь позивачів
Звичайно, й самі банки для забезпечення власної фінансової стійкості повинні організаційно перебудовувати свою організаційну, діяльність. Для цього їм необхідно:
- організувати підрозділи (якщо вони ще не організовані) управління кредитними ризиками (кредитні комітети чи інші підрозділи);
- провести заходи щодо подальшого всебічного розвитку внутрішнього аудиту і використовувати його висновки в поточному й стратегічному управлінні фінансовою стійкістю,
- запровадити планування і прогнозування роботи по залученню й розміщенню ресурсів, забезпечити вчасне доведення планів і лімітів до установ банків (філій, представництв тощо);
- посилити політику диверсифікації активів і пасивів, виходячи з того, що розмір максимального ризику на одного позичальника не повинен реально перевищувати 10 % власних коштів банку,
- розгорнути роботу по розширенню кола вкладників і не допускати концентрації залишків коштів на депозитних і вкладних рахунках обмеженої кількості вкладників,
- намагатись переорієнтувати діяльність банку на розширення асортименту банківських послуг Проводити політику збільшення доходів банку за рахунок розширення банківських послуг та операцій, в тому числі за рахунок здійснення розрахунків як найменш ризикових операцій.
Важливою умовою забезпечення фінансової стійкості комерційних банків с надійність джерел і гарантій погашення виданих кредитів. Цю проблему слід опрацювати законодавчо за участю Фонду державного майна. Зокрема, потребують вирішення питання про надання в заставу видачі кредиту виробничих га інших споруд підприємств, про механізм реалізації цієї застави, про надання в заставу контрольних пакетів акцій корпоративних підприємств. Гарантіями повернення кредитів щодо державних підприємств можуть бути і спеціально випущені казначейські зобов язання (векселі) з наданням їм чинності вільно оборотних платіжних коштів
З метою спонукання комерційних банків надання кредитів на стабілізацію і розвиток виробництва пропонується:
- дозволити видавати довгострокові кредити під розроблені стабілізаційні програми за рахунок скорочення на 50 % обов язкових резервів,
- встановити процентну ставку за кредити, що видаються за рахунок пільги щодо резервів, на рівні 10 % річних,
- звільнити від оподаткування доходи, одержані комерційними банками від надання довгострокових кредитів,
- встановити, що на погашення довгострокових кредитів першочергово (щодо оподаткування) використовується прибуток, одержаний від заходу, на який було видано кредит.
Дослідження фінансового менеджменту банку
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8241
РЕФЕРАТ
Дипломна робота: 143 с., 23 табл., 26 рис., 60 джерел, 35 формул, 9 додатків.
Мета роботи – дослідження фінансового менеджменту банку.
Об’єкт дослідження – методи фінансового менеджменту банку.
Предмет дослідження – менеджмент операцій комерційного банку.
Методи дослідження – порівняльний, коефіцієнтний, вертикальний і горизонтальний фінансовий аналіз.
У першому розділі розглянуті фінансовий менеджмент банку, процес планування в банку, система і методи фінансового аналізу, системи і методи внутрішнього фінансового контролю.
У другому розділі розглянуті сутність і управління активів і пасивів банку, менеджмент кредитного портфеля банку, управління інвестиційним портфелем банку, управління банківськими ризиками, управління ліквідністю банку, управління прибутком банку.
У третьому розділі розглянуто фінансовий менеджмент (на прикладі АКБ Правекс-Банку ).
У четвертому розділі розглянуто охорону праці.
ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ, ПЛАНУВАННЯ, ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ І КОНТРОЛЬ, АКТИВИ І ПАСИВИ, КРЕДИТНИЙ І ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОРТФЕЛІ, БАНКІВСЬКИЙ РИЗИК, ЛІКВІДНІСТЬ, РОЗДРІБНИЙ І МІЖБАНКІВСЬКИЙ БІЗНЕС, ПЕРСОНАЛ, ПЛАТІЖНІ КАРТКИ, ФІНАНСОВИЙ СТАН, ПРИБУТОК
ЗМІСТ
ВСТУП
1 ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ БАНКУ
1.1 Фінансовий менеджмент банку: сутність і основні складові елементи
1.2 Процес планування в банку
1.3 Система і методи фінансового аналізу
1.4 Системи і методи внутрішнього фінансового контролю
2 МЕНЕДЖМЕНТ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
2.1 Сутність активів і пасивів банку та управління активами і пасивами банку
2.1.1 Сутність активів і пасивів банку
2.1.2 Управління активами і пасивами банку
2.2 Менеджмент кредитного портфеля банку
2.2.1 Сутність і значення кредитного портфеля банку
2.2.2 Кредитна політика як основа управління кредитним портфелем банку
2.2.3 Методи ціноутворення банківських кредитів
2.3 Управління інвестиційним портфелем банку
2.3.1 Інвестиційний портфель банку: сутність та функції
2.3.2 Інвестиційна політика як основа управління портфелем цінних паперів банку
2.3.3 Управління процесом формування портфеля цінних паперів банку
2.3.4 Оперативне управління портфелем цінних паперів банку
2.4 Управління банківськими ризиками
2.4.1 Кредитний ризик і управління ним
2.4.2 Управління валютним ризиком
2.4.3 Управління процентним ризиком
2.5 Управління ліквідністю банку
2.5.1 Сутність і значення ліквідності банку
2.5.2 Технологія управління банківською ліквідністю
2.5.3 Методи оцінки потреби банку в ліквідних коштах
2.5.4 Методи управління ліквідністю банку
2.6 Управління прибутковістю банку
2.6.1 Сутність прибутку банку та основні засади управління ним
2.6.2 Управління формуванням прибутку банку
2.6.3 Управління процесом розподілу прибутку банку
2.6.4 Аналіз прибутковості банку
3 ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ (НА ПРИКЛАДІ АКБ ПРАВЕКС-БАНКУ )
3.1 АКБ Правекс-Банк – банк національного масштабу
3.2 Управління активами і пасивами Правекс-Банку
3.3 Управління ризиками Правекс-Банку
3.4 Управління кредитним портфелем Правекс-Банку
3.5 Управління інвестиційним портфелем Правекс-Банку
3.6 Міжбанківський бізнес Правекс-Банку
3.7 Платіжні картки Правекс-Банку
3.8 Менеджмент роздрібного бізнесу АКБ Правекс-Банку
3.9 Управління персоналом Правекс-Банку
3.10 Аналіз фінансового стану Правекс-Банку
4 ОХОРОНА ПРАЦІ
4.1 Характеристика приміщення
4.2 Аналіз умов праці
4.3 Заходи щодо поліпшення умов праці
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
Додаток А Баланс Правекс-Банку за 2005 рік
Додаток Б Баланс Правекс-Банку за 2006 рік
Додаток В Баланс Правекс-Банку за 2007 рік
Додаток Г Звіт про фінансові результати Правекс-Банку за 2005 рік
Додаток Д Звіт про фінансові результати Правекс-Банку за 2006 рік
Додаток Е Звіт про фінансові результати Правекс-Банку за 2007 рік
Додаток Є Звіт про власний капітал Правекс-Банку за 2005 рік
Додаток Ж Звіт про власний капітал Правекс-Банку за 2006 рік
Додаток З Звіт про власний капітал Правекс-Банку за 2007 рік
РЕФЕРАТ
Дипломна робота: 143 с., 23 табл., 26 рис., 60 джерел, 35 формул, 9 додатків.
Мета роботи – дослідження фінансового менеджменту банку.
Об’єкт дослідження – методи фінансового менеджменту банку.
Предмет дослідження – менеджмент операцій комерційного банку.
Методи дослідження – порівняльний, коефіцієнтний, вертикальний і горизонтальний фінансовий аналіз.
У першому розділі розглянуті фінансовий менеджмент банку, процес планування в банку, система і методи фінансового аналізу, системи і методи внутрішнього фінансового контролю.
У другому розділі розглянуті сутність і управління активів і пасивів банку, менеджмент кредитного портфеля банку, управління інвестиційним портфелем банку, управління банківськими ризиками, управління ліквідністю банку, управління прибутком банку.
У третьому розділі розглянуто фінансовий менеджмент (на прикладі АКБ Правекс-Банку ).
У четвертому розділі розглянуто охорону праці.
ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ, ПЛАНУВАННЯ, ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ І КОНТРОЛЬ, АКТИВИ І ПАСИВИ, КРЕДИТНИЙ І ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОРТФЕЛІ, БАНКІВСЬКИЙ РИЗИК, ЛІКВІДНІСТЬ, РОЗДРІБНИЙ І МІЖБАНКІВСЬКИЙ БІЗНЕС, ПЕРСОНАЛ, ПЛАТІЖНІ КАРТКИ, ФІНАНСОВИЙ СТАН, ПРИБУТОК
ЗМІСТ
ВСТУП
1 ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ БАНКУ
1.1 Фінансовий менеджмент банку: сутність і основні складові елементи
1.2 Процес планування в банку
1.3 Система і методи фінансового аналізу
1.4 Системи і методи внутрішнього фінансового контролю
2 МЕНЕДЖМЕНТ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
2.1 Сутність активів і пасивів банку та управління активами і пасивами банку
2.1.1 Сутність активів і пасивів банку
2.1.2 Управління активами і пасивами банку
2.2 Менеджмент кредитного портфеля банку
2.2.1 Сутність і значення кредитного портфеля банку
2.2.2 Кредитна політика як основа управління кредитним портфелем банку
2.2.3 Методи ціноутворення банківських кредитів
2.3 Управління інвестиційним портфелем банку
2.3.1 Інвестиційний портфель банку: сутність та функції
2.3.2 Інвестиційна політика як основа управління портфелем цінних паперів банку
2.3.3 Управління процесом формування портфеля цінних паперів банку
2.3.4 Оперативне управління портфелем цінних паперів банку
2.4 Управління банківськими ризиками
2.4.1 Кредитний ризик і управління ним
2.4.2 Управління валютним ризиком
2.4.3 Управління процентним ризиком
2.5 Управління ліквідністю банку
2.5.1 Сутність і значення ліквідності банку
2.5.2 Технологія управління банківською ліквідністю
2.5.3 Методи оцінки потреби банку в ліквідних коштах
2.5.4 Методи управління ліквідністю банку
2.6 Управління прибутковістю банку
2.6.1 Сутність прибутку банку та основні засади управління ним
2.6.2 Управління формуванням прибутку банку
2.6.3 Управління процесом розподілу прибутку банку
2.6.4 Аналіз прибутковості банку
3 ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ (НА ПРИКЛАДІ АКБ ПРАВЕКС-БАНКУ )
3.1 АКБ Правекс-Банк – банк національного масштабу
3.2 Управління активами і пасивами Правекс-Банку
3.3 Управління ризиками Правекс-Банку
3.4 Управління кредитним портфелем Правекс-Банку
3.5 Управління інвестиційним портфелем Правекс-Банку
3.6 Міжбанківський бізнес Правекс-Банку
3.7 Платіжні картки Правекс-Банку
3.8 Менеджмент роздрібного бізнесу АКБ Правекс-Банку
3.9 Управління персоналом Правекс-Банку
3.10 Аналіз фінансового стану Правекс-Банку
4 ОХОРОНА ПРАЦІ
4.1 Характеристика приміщення
4.2 Аналіз умов праці
4.3 Заходи щодо поліпшення умов праці
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
Додаток А Баланс Правекс-Банку за 2005 рік
Додаток Б Баланс Правекс-Банку за 2006 рік
Додаток В Баланс Правекс-Банку за 2007 рік
Додаток Г Звіт про фінансові результати Правекс-Банку за 2005 рік
Додаток Д Звіт про фінансові результати Правекс-Банку за 2006 рік
Додаток Е Звіт про фінансові результати Правекс-Банку за 2007 рік
Додаток Є Звіт про власний капітал Правекс-Банку за 2005 рік
Додаток Ж Звіт про власний капітал Правекс-Банку за 2006 рік
Додаток З Звіт про власний капітал Правекс-Банку за 2007 рік
Фонд социальной защиты населения
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8240
На основе проведенного исследования мною были сделаны следующие выводы.
Осуществляемые в Республике Беларусь общественно-политические, экономические реформы создали новую социальную среду и потребовали выработки эффективной социальной политики. Эта политика должна быть ориентирована на человека, в ней должна быть правильно выстроена система приоритетов и предусмотрено эффективное использование государственных средств на социальную защиту.
Оценивая существующую систему социальной защиты в республике в целом, следует признать, что она недостаточно эффективна. Именно в связи с этим система социальной защиты должна претерпеть серьезные изменения, вызванные необходимостью адаптации к новым экономическим, социальным и демографическим реалиям.
Объективно встала необходимость реформирования пенсионной системы. От того, как будет осуществляться пенсионная реформа, по каким основополагающим принципам - таков будет уровень социальных гарантий и материальной обеспеченности каждого человека в нетрудоспособном возрасте.
Необходимым условием перехода республики к новой системе является создание Национальной информационной системы социальной защиты, основой которой станет индивидуальный персонифицированный учет и единая база данных по уплаченным пенсионным взносам, а также вся информация, необходимая для назначения и начисления пенсий и пособий.
В рамках реформы системы социальной защиты республики необходимо осуществлять процесс реформирования Фонда социальной защиты населения. Необходимо также увеличение спектра социальных услуг, предоставляемых гражданам.
Важным направлением реформ в системе социальной защиты является совершенствование адресной социальной помощи уязвимых категорий граждан. Смысл эффективной адресной социальной защиты и состоит именно в том, чтобы сконцентрировать ограниченные ресурсы на удовлетворение потребностей социально незащищенных слоев населения. Важно полностью перейти от общих социальных программ к программам адресным, учитывающим потребности конкретных слоев и групп населения, а также определенных регионов
Обобщение изложенного позволяет сделать вывод, что решение перечисленных выше задач возможно лишь при условии рационального реформирования системы социальной защиты, направленного на смену приоритетов, снижение доли выплат из бюджета, переориентацию самой психологии получателей социальной помощи. Каждый человек должен осознать, что система социальной защиты не может превышать достигнутый обществом уровень развития.
На основе проведенного исследования мною были сделаны следующие выводы.
Осуществляемые в Республике Беларусь общественно-политические, экономические реформы создали новую социальную среду и потребовали выработки эффективной социальной политики. Эта политика должна быть ориентирована на человека, в ней должна быть правильно выстроена система приоритетов и предусмотрено эффективное использование государственных средств на социальную защиту.
Оценивая существующую систему социальной защиты в республике в целом, следует признать, что она недостаточно эффективна. Именно в связи с этим система социальной защиты должна претерпеть серьезные изменения, вызванные необходимостью адаптации к новым экономическим, социальным и демографическим реалиям.
Объективно встала необходимость реформирования пенсионной системы. От того, как будет осуществляться пенсионная реформа, по каким основополагающим принципам - таков будет уровень социальных гарантий и материальной обеспеченности каждого человека в нетрудоспособном возрасте.
Необходимым условием перехода республики к новой системе является создание Национальной информационной системы социальной защиты, основой которой станет индивидуальный персонифицированный учет и единая база данных по уплаченным пенсионным взносам, а также вся информация, необходимая для назначения и начисления пенсий и пособий.
В рамках реформы системы социальной защиты республики необходимо осуществлять процесс реформирования Фонда социальной защиты населения. Необходимо также увеличение спектра социальных услуг, предоставляемых гражданам.
Важным направлением реформ в системе социальной защиты является совершенствование адресной социальной помощи уязвимых категорий граждан. Смысл эффективной адресной социальной защиты и состоит именно в том, чтобы сконцентрировать ограниченные ресурсы на удовлетворение потребностей социально незащищенных слоев населения. Важно полностью перейти от общих социальных программ к программам адресным, учитывающим потребности конкретных слоев и групп населения, а также определенных регионов
Обобщение изложенного позволяет сделать вывод, что решение перечисленных выше задач возможно лишь при условии рационального реформирования системы социальной защиты, направленного на смену приоритетов, снижение доли выплат из бюджета, переориентацию самой психологии получателей социальной помощи. Каждый человек должен осознать, что система социальной защиты не может превышать достигнутый обществом уровень развития.
КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА по дисциплине Страхование Вариант 13
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8239
План работы:
Принципы страхования.
Дать определение понятию страховая премия .
Страховые поля, страховой портфель, уровень охвата страхового поля. Смысл и значение этих показателей.
Страхование ответственности за загрязнение окружающей среды.
Список использованной литературы.
План работы:
Принципы страхования.
Дать определение понятию страховая премия .
Страховые поля, страховой портфель, уровень охвата страхового поля. Смысл и значение этих показателей.
Страхование ответственности за загрязнение окружающей среды.
Список использованной литературы.
Выяснение сущности структуры управления коммерческим банком, анализ принципов организации структур управления коммерческим банком, определение путей совершенствования процесса управления структурой коммерческого банка
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8238
Содержание
Введение 3
1. Основные принципы организации структур управления коммерческим банком 5
1.1 Органы управления банком 5
1.2. Понятие организационной структуры коммерческого банка 14
2. Структура и органы управления банком на примере Нефтекамского 23
ОСБ № 4624 Уральского отделения Сбербанка России 23
2.1. Характеристика и структура органов управления Нефтекамского ОСБ 23
№ 4624 Уральского отделения Сбербанка России 23
2.2 Анализ финансовой деятельности Нефтекамского ОСБ 32
2.3 Пути совершенствования процесса управления структурой коммерческого банка 42
Заключение 47
Список использованной литературы 50
Нормативно – правовые акты 50
ПРИЛОЖЕНИЕ 1 52
ПРИЛОЖЕНИЕ 2 53
ПРИЛОЖЕНИЕ 3 55
ПРИЛОЖЕНИЕ 4 56
ПРИЛОЖЕНИЕ 5 57
В данной дипломной работе была сделана попытка проанализировать деятельность коммерческого банка, показать эффективность управления структурой в экономическом банке. Управление структурой коммерческого банка крайне необходимо для успешного развития и дальнейшего функционирования как банковской системы в целом, так и отдельного банка.
Проведенный анализ динамической системы с точки зрения современной теории управления в Нефтекамском ОСБ № 4624 заключается в определении ее текущего и желаемого состояния и стратегии управления, переводящей систему из текущего состояния в желаемое. Состояние банковской системы, как объекта управления, характеризуется видами активных операций (направление размещения средств банка) и их относительным весом, видами пассивных операций (источников средств банка) и их относительным весом, а также показателями достаточности капитала, ликвидности баланса и прибыльности банка.
Проведенный анализ Нефтекамского ОСБ № 4624 показал, что немаловажное значение в организации деятельности банка имеет его структура. До недавнего времени она носила отпечаток старой системы. Каждый банк с позиции построения своего аппарата управления воспроизводил одну и ту же схему, отражающую скудность выполняемых им операций (в основном по управлению кредитованием и организацией расчетов). Вхождение банков в рыночные отношения неизбежно должно разрушить это однообразие. Структура управления коммерческим банком, построенная по функциональному признаку, не может не учитывать возросший перечень операций, которые традиционно ему присущи.
Реализация стратегии в Нефтекамском ОСБ № 4624 будет происходить в рамках 4-х основных этапов, реализация каждого из этапов будет заканчиваться переходом системы Сбербанка в качественно новое состояние, позволяющее использовать новые инструменты и методы ведения бизнеса и при этом обеспечивать непрерывность и стабильность работы Банка.
- Первый этап (до января ‐ февраля 2009 г.) включает мероприятия, которые могут быть осуществлены незамедлительно и являются независимыми от других направлений деятельности. К ним относятся «быстрореализуемые инициативы» ‐ проекты, позволяющие получить значимую экономическую выгоду в краткосрочном периоде при минимальных финансовых и временных затратах на их осуществление, пилотные проекты по ряду направлений, формирование аппарата управления реализацией стратегии.
- Второй этап (окончание в июне ‐ декабре 2009 г.) предполагает внедрение относительно автономных изменений, не требующих сложных преобразований в поддерживающих функциях (информационные технологии, операционная модель, система управления рисками) или серьезных изменений в инфраструктуре (например, переформатирование ВСП).
- По итогам третьего этапа (июнь ‐ декабрь 2011 г.) будет завершено внедрение основных изменений в поддерживающих функциях, завершены планируемые инфраструктурные изменения, а также реализовано большинство инициатив, предусмотренных стратегией.
- В ходе четвертого этапа, завершение которого совпадает с окончанием срока действия стратегии (к 2014 году), должно быть окончательно завершено внедрение всех элементов стратегии, а также проведена окончательная отладка и выход на «проектную мощность» новых систем и моделей работы.
Для каждого этапа преобразований сформирован детальный план работ, которые будут учитываться при составлении текущих и среднесрочных финансовых планов (бюджетов) и пересматриваться при существенных изменениях рыночных условий, оказывающих воздействие на ход реализации стратегии Банка Система управления реализацией стратегии формируется на основе, существующей в Банке организационной структуры и управленческих механизмов. В ходе реализации стратегии будет применяться многоуровневая система мониторинга реализации программы, охватывающая все регионы и уровни банковской иерархии, и соответствующая ей система контрольных показателей.
Содержание
Введение 3
1. Основные принципы организации структур управления коммерческим банком 5
1.1 Органы управления банком 5
1.2. Понятие организационной структуры коммерческого банка 14
2. Структура и органы управления банком на примере Нефтекамского 23
ОСБ № 4624 Уральского отделения Сбербанка России 23
2.1. Характеристика и структура органов управления Нефтекамского ОСБ 23
№ 4624 Уральского отделения Сбербанка России 23
2.2 Анализ финансовой деятельности Нефтекамского ОСБ 32
2.3 Пути совершенствования процесса управления структурой коммерческого банка 42
Заключение 47
Список использованной литературы 50
Нормативно – правовые акты 50
ПРИЛОЖЕНИЕ 1 52
ПРИЛОЖЕНИЕ 2 53
ПРИЛОЖЕНИЕ 3 55
ПРИЛОЖЕНИЕ 4 56
ПРИЛОЖЕНИЕ 5 57
В данной дипломной работе была сделана попытка проанализировать деятельность коммерческого банка, показать эффективность управления структурой в экономическом банке. Управление структурой коммерческого банка крайне необходимо для успешного развития и дальнейшего функционирования как банковской системы в целом, так и отдельного банка.
Проведенный анализ динамической системы с точки зрения современной теории управления в Нефтекамском ОСБ № 4624 заключается в определении ее текущего и желаемого состояния и стратегии управления, переводящей систему из текущего состояния в желаемое. Состояние банковской системы, как объекта управления, характеризуется видами активных операций (направление размещения средств банка) и их относительным весом, видами пассивных операций (источников средств банка) и их относительным весом, а также показателями достаточности капитала, ликвидности баланса и прибыльности банка.
Проведенный анализ Нефтекамского ОСБ № 4624 показал, что немаловажное значение в организации деятельности банка имеет его структура. До недавнего времени она носила отпечаток старой системы. Каждый банк с позиции построения своего аппарата управления воспроизводил одну и ту же схему, отражающую скудность выполняемых им операций (в основном по управлению кредитованием и организацией расчетов). Вхождение банков в рыночные отношения неизбежно должно разрушить это однообразие. Структура управления коммерческим банком, построенная по функциональному признаку, не может не учитывать возросший перечень операций, которые традиционно ему присущи.
Реализация стратегии в Нефтекамском ОСБ № 4624 будет происходить в рамках 4-х основных этапов, реализация каждого из этапов будет заканчиваться переходом системы Сбербанка в качественно новое состояние, позволяющее использовать новые инструменты и методы ведения бизнеса и при этом обеспечивать непрерывность и стабильность работы Банка.
- Первый этап (до января ‐ февраля 2009 г.) включает мероприятия, которые могут быть осуществлены незамедлительно и являются независимыми от других направлений деятельности. К ним относятся «быстрореализуемые инициативы» ‐ проекты, позволяющие получить значимую экономическую выгоду в краткосрочном периоде при минимальных финансовых и временных затратах на их осуществление, пилотные проекты по ряду направлений, формирование аппарата управления реализацией стратегии.
- Второй этап (окончание в июне ‐ декабре 2009 г.) предполагает внедрение относительно автономных изменений, не требующих сложных преобразований в поддерживающих функциях (информационные технологии, операционная модель, система управления рисками) или серьезных изменений в инфраструктуре (например, переформатирование ВСП).
- По итогам третьего этапа (июнь ‐ декабрь 2011 г.) будет завершено внедрение основных изменений в поддерживающих функциях, завершены планируемые инфраструктурные изменения, а также реализовано большинство инициатив, предусмотренных стратегией.
- В ходе четвертого этапа, завершение которого совпадает с окончанием срока действия стратегии (к 2014 году), должно быть окончательно завершено внедрение всех элементов стратегии, а также проведена окончательная отладка и выход на «проектную мощность» новых систем и моделей работы.
Для каждого этапа преобразований сформирован детальный план работ, которые будут учитываться при составлении текущих и среднесрочных финансовых планов (бюджетов) и пересматриваться при существенных изменениях рыночных условий, оказывающих воздействие на ход реализации стратегии Банка Система управления реализацией стратегии формируется на основе, существующей в Банке организационной структуры и управленческих механизмов. В ходе реализации стратегии будет применяться многоуровневая система мониторинга реализации программы, охватывающая все регионы и уровни банковской иерархии, и соответствующая ей система контрольных показателей.
Сучасна банківська система України та її роль у сучасній економіці країни
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8237
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ
1.1 СУТНІСТЬ ТА ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ
1.2 ДОСЯГНЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ЯК УМОВА ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ
1.3 СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ БАНКУ
1.3.1 ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
1.3.2 ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ
1.3.3 ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ЛІКВІДНОСТІ
1.3.4 ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ
1.4 МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ПОКАЗНИКІВ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ФІНАНСОВИЙ СТАН БАНКУ
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
2.1 АНАЛІЗ ВАРТІСНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ
2.2 АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ЛІКВІДНОСТІ БАНКУ
РОЗДІЛ 3. ОБҐРУНТУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ НА ПРИКЛАДІ АКБ „ПРАВЕКС-БАНК
3.1 ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ
3.2 ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТА ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ
3.3 ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК ТА РОЗРАХУНОК ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАПРОПОНОВАНИХ ЗАХОДІВ
3.4 ВИЗНАЧЕННЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ
1.1 СУТНІСТЬ ТА ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ
1.2 ДОСЯГНЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ЯК УМОВА ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ
1.3 СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ БАНКУ
1.3.1 ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
1.3.2 ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ
1.3.3 ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ЛІКВІДНОСТІ
1.3.4 ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ
1.4 МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ПОКАЗНИКІВ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ФІНАНСОВИЙ СТАН БАНКУ
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
2.1 АНАЛІЗ ВАРТІСНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ
2.2 АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ЛІКВІДНОСТІ БАНКУ
РОЗДІЛ 3. ОБҐРУНТУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ НА ПРИКЛАДІ АКБ „ПРАВЕКС-БАНК
3.1 ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ
3.2 ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТА ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ
3.3 ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК ТА РОЗРАХУНОК ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАПРОПОНОВАНИХ ЗАХОДІВ
3.4 ВИЗНАЧЕННЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Сутність, класифікація і призначення кредитів комерційних банків в Україні
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8236
1. Сутність, класифікація і призначення кредитів комерційних банків в Україні
1.1 Класифікація і характеристика кредитних операцій
Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.
Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.
1.2 Форми кредиту
Суб єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.
Фізичні особи - споживчий кредит (лише в національній грошовій одиниці).
Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.
Об єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.
У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя, інші угоди про надання кредиту не укладаються.
Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:
- сплати боржником за векселем;
- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);
- переоформлення комерційного кредиту на банківський.
У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.
Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.
Об єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно.
Суб єктами лізингу можуть бути лізингодавець (суб єкт господарювання, що є власником об єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб єкт, що домовляється з лізингодавачем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).
Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.
Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.
Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об єкти іпотеки або мають поручителів, які надають під заставу об єкти іпотеки на користь позичальника.
Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати: жилі будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об єктом застави за іншою угодою.
Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.
Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт жилих будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов язкових платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється залежно від цілей об єкта кредитування, розміру позики, плато¬спроможності позичальника, причому він не повинен перевищувати 10 років з дня його надання.
Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.
Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки під зобов язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.
1.3. Кредитні операції
Кредитні операції - це відношення між кредитором і дебітором (позичальником) із приводу наданих (одержання) у тимчасове користування коштів, їхнього повернення й оплати. При цьому мається на увазі саме утримання дій учасників відношення, насамперед банківських робітників.
Кредитні операції банків і кредитних заснувань у першому наближенні діляться на: активні і пасивні. (Див. додаток таблицю 1.1)
Таблиця 1.1
Кредитні операції
Активні операції Пасивні операції
1. Кредитування клієнтів.
2. Кредитування інших банків.
3. Депозити в інших банках.
4. Кошти на резервному корсчете в центральному банку.
5. Кошти на коррахунках в інших банках. 1. Депозити клієнтів.
2. Депозити банків.
3. Кредити банків, у тому числі центрального.
Інакше кажучи, кредитні операції містять у собі: позичкові операції і депозитні операції.
Позичкові операції- це дії робітників банку (кредитних заснувань) по наданню і (або) одержанню кредитів, їхньому поверненню й оплаті відповідних відсотків, а депозитні операції - дії тих же робітників по розміщенню і (або) притягненню до себе внесків, їхньому поверненню й оплаті відсотків, що заподіються.
Основний предмет позичкових операцій- кредит (позичка) як визначена сума грошей, що видається (утворюється), повертається, оплачується, відповідно депозитних операцій - внесок (депозит) як сума грошей і (або) інших цінностей (цінних паперів), що поміщається (застосовується), повертається, у необхідних випадках оплачується.
Кредити, які надаються банками, поділяються
1. за строками користування:
а) короткострокові - до 1 року,
б) середньострокові - до 3 років,
в) довгострокові - понад 3 роки
Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.
Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.
Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.
Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо.
2. За забезпеченням:
а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);
б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);
в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);
г) незабезпечені (бланкові).
3. За ступенем ризику:
а) стандартні кредити;
б) кредити з підвищеним ризиком.
4. За методами надання:
а) у разовому порядку;
б) відповідно до відкритої кредитної лінії;
в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов язання).
За строками погашення:
а) водночас;
б) у розстрочку;
в) достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);
г) з регресією платежів;
д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
(Див. таблицю 1.2.)
Таблиця 1.2.
Види кредитів
Критерій Вид кредиту (позички)
1. Роль банку (кредитор або позичальник). -Активний
-Пасивний
2. Термін. -До запитання (огульний)
• -Строковий, короткостроковий, середньостроковий
• довгостроковий
3. Призначення. - Позички торговим і промисловим операціям
- Позички під нерухомість
- Позички приватним особам
- Позички фінансовим підприємствам
- Позички фермерам
- Позички на придбання або збереження цінних паперів
- Інші позички
4. Ціль. -На збільшення капіталу (виробничих фондів)
-На тимчасове накопичення засобів
-На споживчі цілі населенню (споживчий)
5. Наявність і характер забезпечення. -Бланковий (незабезпечений)
- Забезпечений заставою товарів або інших цінних паперів (ломбардний) гарантійним зобов язанням або поручництвом
6. Засіб. - Кредит грошима
- Кредит за допомогою акцептування векселя позичальника
7. Ступінь ризику. - З найменшим ризиком
- З підвищеним ризиком
- З граничним ризиком
- Нестандартний
Найважливішим елементом кредитної політики банку є використовуваний їм інструментарій для задоволення потреб клієнтів у позикових коштах, виражений у видах, що видаються банком позичок (кредитів): Чим різноманітніше цей інструментарій, тим повніше можуть бути задоволені індивідуальні потреби клієнтів. Водночас на вибір банком кредитного інструментарію впливають не тільки потреби клієнта, але і його особливості (фінансова надійність і ін.), а також можливості й інтереси самого банку. Позички класифікуються по різних ознаках. (Див. таблицю 1.3.)
Таблиця 1.3.
Розгорнута класифікація кредитів
Критерії класифікації Види позичок
1. Джерела притягнення. Внутрішні (у межах своєї країни)
Зовнішні (міжнародні)
2. Статус кредитора. Офіційні
Неофіційні
Змішані
Міжнародних організацій
3. Форма надання. Готівково-грошова
Рефінансування
Переоформлення:
-реструктуризація
-надання нового кредиту
4. Валюта притягнення. У валюті країни кредитора
У валюті країни позичальника
У валюті третьої країни
У ЕКЮ і СДР
Мультивалютні
5. Форма притягнення (організація). Двосторонні
Багатосторонні:
-Сіндіцировані
-Консорціальні
-«дзеркальні»
6. Ступінь заможності повернення. Незабезпечені (міжбанківські)
Забезпечені:
-Матеріально забезпечені (заставою), у тому числі ломбардні й іпотечні
-Бланкові (забезпечені банківськими векселями)
7. Техніка надання (притягнення) Одною сумою
Відкрита кредитна лінія
Stand-by
Контокорентні
Овердрафтні
8. Терміни користування. На поточні потреби (формування оборотних активів)
9. Спрямованість вкладення коштів. Короткострокові
Середньострокові
Довгострокові
10. Економічне призначення. Пов язані:
• Платіжні
• Під формування запасів товарно-матеріальних цінностей, включаючи сезонні.
• Під фінансування виробничих витрат
• Розрахункові(урахування векселів)
• Під фінансування інвестиційних витрат
• Споживчі
Проміжні
Незв язані (без вказівки об єкта кредитування в кредитній угоді)
11.Ступінь концентрації об єкта кредитування. Під одиничну потребу
Під сукупну потребу
Під укрупнену потребу
12. Вид процентної ставки. З фінансованою ставкою
З плаваючою ставкою
Із змішаною ставкою
13. Форма погашення. що погашаються одною сумою
що погашаються через рівні проміжки часу рівними частками
що погашаються нерівними частками
14. Юридична підпорядкованість кредитних операцій. Що підкоряються законодавству країни - кредитора
Що підкоряються законодавству країни – позичальника
Що підкоряються законодавству третьої країни
2. Етапи видачі кредиту
Процедура надання кредитів складається з трьох етапів.
2.1. Підготовчий етап
На підготовчому етапі кредитний працівник вивчає можливість надання кредиту.
Кредитний працівник проводить переговори з потенціальним позичальником (для юридичних осіб - з керівниками або відповідальними працівниками) для отримання інформації щодо особливостей його господарської діяльності, ринків збуту продукції або послуг, оцінює рівень компетентності та порядності керівництва позичальника, його наміри щодо використання та повернення кредиту.
Під час переговорів кредитний працівник повинен визначити ціль кредитування, узгодити з позичальником вид кредиту та умови його надання ( суму, плату, термін, забезпечення), окреслити можливі шляхи повернення кредиту та виконання всіх інших умов кредитного договору.
Після переговорів для отримання більш повної картини про діяльність потенційного позичальника кредитний працівник разом з представником служби безпеки банку повинен його відвідати та перевірити відомості, отримані під час переговорів, впевнитися в наявності заставленого майна під час перевірки на місці із складанням відповідного акту, підписаного обома сторонами (якщо воно пропонується в забезпечення кредиту).
Якщо позичальник вже кредитувався у філії банку, кредитний працівник повинен ознайомитись з попередніми кредитними справами для вивчення кредитної історії, тобто своєчасності та повноти виконання позичальником його попередніх зобов’язань перед банком.
В разі доцільності продовження роботи з потенційним позичальником кредитний працівник консультує його щодо формування необхідного пакету документів для розгляду кредитного проекту та забезпечує перевірку наданих документів в разі отримання їх від позичальника .
Перелік документів, які повинен отримати від позичальника кредитний працівник:
- звернення позичальника до відділення банку за кредитом;
- заявка на одержання кредиту (додаток №1) ;
- клопотання власника господарського товариства на одержання кредиту ( додаток №2) ;
- копії нотаріально завірених юридичних документів щодо створення підприємства і предмету його діяльності (свідоцтво про державну реєстрацію), щодо повноважень підприємства виступати гарантом, поручителем, отримувати кредити, виписку із установчих документів щодо повноважень керівника підприємства на підписання угод і на розпорядження майном підприємства;
- копія правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності на майно, яке пропонується в заставу;
- витяги із статутних документів поручителів або гарантів, що підтверджують право відповідних осіб укладати договори забезпечення в межах, які відповідають сумі поруки або гарантії, якщо в забезпечення кредиту пропонується порука або гарантія;
- бізнес - план;
- техніко-економічний розрахунок окупності витрат, які кредитуються (додаток №3 ) ;
- план техніко-економічного обгрунтування (розрахунку) кредитної пропозиції (додаток № 4 ) ;
- баланси за попередні роки та квартали поточного року, а також на останню звітну дату з необхідними розшифровками дебіторської і кредиторської заборгованості, звіт про фінансові результати діяльності підприємства ( при можливості - копії висновків аудиторських фірм, що здійснювали перевірку діяльності позичальника );
- баланси поручителів або гарантів на останню звітну дату, інформацію щодо фінансового стану та боргів перед бюджетом, якщо в забезпечення кредиту пропонується застава або гарантія;
- дані про грошові потоки позичальника (додаток №5) для доповнення аналізу фінансового стану клієнта та визначення джерел погашення кредиту;
- копії контрактів і договорів, які складають основу кредитного проекту:
• підтверджують цільове використання кредиту;
• свідчать про узгодження термінів надходження та розміру виручки від реалізації (послуг, продукції тощо) з термінами повернення та розміром кредиту та відсотків;
- висновок (акт) організації, що здійснила незалежну експертну оцінку щодо реальної вартості нерухомості та/або транспортних засобів, які передаються в заставу. Майно повинно бути оцінене незалежними експертами, які мають відповідні ліцензії (або використовуються дані БТІ і нотаріальних органів щодо вартості майна).
В разі відсутності цього документу експертизу майна може здійснювати банк .
Для розгляду можливості надання довгострокових кредитів додатково до переліку документів, визначених вище, кредитний працівник отримує від позичальника:
* проектно-кошторисну документацію, розглянуту і затверджену в установленому порядку;
* контракт на будівництво;
* документи на право землекористування;
* позитивне рішення екологічної експертизи;
* план технічного переозброєння виробництва;
* проект технічного переозброєння діючого підприємства;
* інші нормативні акти, які підтверджують додержання законодавства по будівництву і відповідних рішень центральних і місцевих органів влади.
Якщо за кредитом звернулось підприємство, майно якого знаходиться у загальнодержавній або комунальній власності та щодо якого прийнято рішення про приватизацію, необхідно враховувати наступне.
З моменту прийняття такого рішення підприємство не має право отримувати кредит в сумі, що перевищує середньорічний розмір отриманих ним кредитів за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, без письмового дозволу на це відповідного державного органу приватизації.
Для розгляду можливості надання кредиту в такому випадку на додаток до документів, вказаних попередньо:
- від позичальника, майно якого знаходиться у загальнодержавній власності, необхідно отримати лист від регіонального відділення Фонду державного майна (або безпосередньо Фонду державного майна ) з дозволом на одержання кредиту;
- від позичальника, майно якого знаходиться у комунальній власності, необхідно отримати лист від органу місцевої виконавчої влади (або місцевого самоврядування) з дозволом на одержання кредиту.
Надання кредитів в іноземній валюті здійснюється з врахуванням діючих законодавчих та нормативних актів з питань валютного регулювання .
На підставі наданих документів заповнюються дані таблиць, які передбачені у додатку № 6.
2.2. Етап розгляду кредитного проекту та оцінки кредитоспроможності та фінансового стану позичальника
На цьому етапі працівники філії банку здійснюють всебічне вивчення суб’єкта та об’єкта кредитування та оцінку ризиків по позиці на підставі таких джерел інформації:
- офіційно наданих позичальником в банк документів;
- матеріалів щодо клієнта, отриманих із архівів банку (при наявності “кредитної історії” клієнта);
- відомостей, які можуть бути отримані від служби безпеки банку, від контрагентів потенційного позичальника, податкових адміністрацій, інших банків та інших джерел згідно “Інструкції про порядок збору, аналізу та використання оперативної економічної інформації”, затвердженої Правлінням банку 10.03.99 № 86 к) ;
- різних статистичних відомостей із загальних збірників, довідників, відомості з преси.
Кредитний працівник здійснює:
експертизу кредитного проекту;
аналіз фінансового стану клієнта;
прогнозний аналіз грошового потоку клієнта.;
підготовку схеми руху кредитних коштів.
2.2.1 Експертиза кредитного проекту
проводиться з метою визначення його окупності та можливості своєчасного погашення кредиту разом з відсотками в результаті отримання економічного ефекту від впровадження (здійснення) проекту в терміни, які відповідають термінам кредитування.
На цьому етапі здійснюється детальний аналіз кредитних заявок, тобто:
- визначається ціль кредитування (на нове виробництво або на існуюче, на покриття обігових або основних засобів) та строк відволікання ресурсів;
- перевіряється коректність розрахунку суми кредиту шляхом аналізу техніко-економічного обгрунтування разом з відповідними документами;
- перевіряється обгрунтованість термінів погашення кредиту (більш детальний аналіз здійснюється при прогнозному розрахунку грошових потоків клієнта ;
- детально аналізуються доходи, що передбачаються від кредитної угоди, та витрати, пов’язані з кредитним проектом, відповідність рівня процентної ставки за кредитом рівню ризику, який несе банк (витрати по залученню ресурсів, формуванню страхового резерву, страхуванню ризику неповернення кредиту).
Для розгляду довгострокових проектів обов’язкове здійснення банком техніко-економічної експертизи.
2.2.2 Аналіз фінансового стану клієнта
(на підставі “Методики оцінки фінансового стану та визначення класу позичальника”) проводиться з метою оцінки його платоспроможності. Слід звернути увагу, що оцінка кредитного проекту здійснюється не тільки з урахуванням наявного фінансового стану замовника, а з прогнозуванням майбутніх змін, керуючись принципом “середніх” очікувань. Тобто обраховується “оптимістичний ” прогноз, коли обставини складаються в найкращому варіанті, та “найгірший” прогноз і приймається середнє значення.
При наданні кредиту під поруку або гарантію необхідно здійснювати також аналіз фінансового стану поручителя або гаранта.
Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану потенційного позичальника є його бухгалтерські звіти.
В результаті розгляду звітів визначаються кількісні параметри, що характеризують господарчу діяльність позичальника:
- ліквідність ;
- економічну та фінансову стабільність;
- прибутковість (рентабельність);
- перспективи грошових потоків.
Перші три параметри характеризуються системою фінансових коефіцієнтів - коефіцієнти ліквідності, покриття, забезпечення власними коштами, дохід на капітал та інші.
Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності визначається відношенням суми залишків по статтях грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми залишків по непогашених кредитах та поточної кредиторської заборгованості. Він характеризує наскільки короткострокові зобов’язання можуть бути негайно погашені швидколіквідними грошовими коштами та цінними паперами, тобто здатність позичальника швидко розрахуватись за своїми зобов’язаннями.
Коефіцієнт загальної ліквідності визначається відношенням загальної суми поточних активів (розділ II + розділ III) до загальної суми фінансових і поточних зобов’язань. Бажано, щоб цей коефіцієнт перевищував одиницю. Таким чином визначають, чи вистачить у підприємства всіх оборотних засобів для повної ліквідації своїх боргових зобов’язань.
Коефіцієнт платоспроможності визначається відношенням суми поточних активів до суми поточних зобов’язань. Це дає можливість визначити спроможність підприємства щодо погашення ним своїх короткострокових зобов’язань.
Різниця між сумами поточних активів і поточних зобов’язань визначає величину оборотного (робочого) капіталу. Цей показник свідчить про те, наскільки господарська діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами.
Падіння коефіцієнтів ліквідності в порівнянні з попередньою звітною датою свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.
До показників економічної стабільності відносяться оборотність запасів, оборотність дебіторської заборгованості, оборотність кредиторської заборгованості та інші.
Оборотність запасів визначається відношенням суми середніх залишків запасів до виручки від одноденної реалізації продукції. Цей коефіцієнт відображає забезпеченість виробничого циклу необхідними обіговими коштами.
Оборотність дебіторської заборгованості обчислюється відношенням суми середніх залишків дебіторської заборгованості до виручки від одноденної реалізації. Це співвідношення свідчить про швидкість вивільнення коштів із дебіторської заборгованості.
Оборотність кредиторської заборгованості визначається відношенням суми середніх залишків кредиторської заборгованості до одноденних витрат на придбання запасів. Показник відображає швидкість погашення кредиторської заборгованості.
Не менш важливими в аналізі є коефіцієнти фінансової стабільності і фінансової незалежності (автономії), коефіцієнт маневреності власних коштів.
Коефіцієнт фінансової стабільності визначається відношенням суми власних коштів до позикових. При одержанні високого коефіцієнта (більше одиниці) не варто на цьому заспокоюватись і припиняти аналіз. Високий коефіцієнт фінансової стабільності сам по собі не є ознакою цілковитого благополуччя.
Коефіцієнт фінансової незалежності обчислюється відношенням суми власних коштів до валюти балансу.
Зворотним до коефіцієнту стабільності є коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів, який характеризує розмір залучених коштів на 1 гривню власних коштів.
Коефіцієнт маневреності власних коштів характеризує ступінь мобільності використання власних коштів.
Важливим показником, що характеризує ефективність діяльності підприємства є рентабельність виробництва.
Рентабельність визначається як співвідношення прибутку до обсягу реалізації або другого кількісного показника.
Під час проведення експертизи кредитного проекту та здійснення аналізу фінансового стану клієнта кредитний працівник повинен звернути увагу на необхідність спрямування на здійснення кредитного проекту власних коштів позичальника.
Необхідно надавати перевагу кредитним проектам, на здійснення яких позичальник спрямовує не менше 30 % власних коштів, тобто співвідношення банківського кредиту та власних коштів позичальника у вартості кредитного проекту складає 70% на 30 % .
2.2.3. Прогнозний аналіз грошових потоків клієнта
на період кредитування до повного погашення кредиту разом з відсотками (додаток № 5 “Прогноз грошових потоків позичальника”) проводиться для доповнення аналізу фінансового стану клієнта та визначення джерел погашення кредиту. Аналіз руху грошових коштів позичальника є найбільш важливим для кредитного аналізу, оскільки надходження грошових коштів є безпосереднім джерелом погашення кредиту.
Аналіз грошових потоків клієнта має на меті оцінку кредитного ризику на підставі звітних показників. Він побудований на порівнянні надходжень і витрат за даний період.
Стійке перевищення надходжень над витратами протягом визначеного періоду дозволяє оцінювати клієнта як кредитоспроможного. В разі різких коливань такого перевищення або у випадку зворотного співвідношення - перевищення витрат над надходженнями - ризик неповернення кредиту підвищується.
Треба аналізувати рух коштів з питань прозорості розрахунків; стану платежів в реальних грошах і порядку бартеру; стану грошових надходжень в національній та вільноконвертованій валютах; обсягу кредитування в національній та вільноконвертованій валютах; спрямування коштів через свої дочірні або посередницькі фірми; в яких комерційних банках мають рахунки дочірні та посередницькі фірми; мотиви відкриття рахунків в цих банках; обсяг спрямування коштів на рахунок головного позичальника кредиту; відповідності розміру кредиту розміру грошових надходжень на рахунок, відкритий у банку, що надає кредит; в якій мірі кредитні кошти осідають на рахунках інших комерційних банків, що обслуговують дочірні та посередницькі фірми позичальника.
Під грошовими потоками підприємства необхідно розуміти надходження і платежі грошових коштів та їх еквівалентів за визначений проміжок часу. Грошові кошти включають кошти в касі підприємства та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є фінансові інвестиції в підприємство. Еквівалентами грошових коштів можна вважати також розміщення вільних грошових коштів у вигляді депозитних сертифікатів на короткий термін.
Аналіз руху грошових коштів позичальника проводиться станом на сьогодні, аналізується минулий період та прогнозується їх рух на майбутній.
Аналітичний прогноз може бути зроблений у декількох варіантах, основаних на певних гіпотезах. Наприклад, може бути передбачений як максимальний обсяг реалізації, так і мінімальний.
Рух грошових коштів необхідно вивчати у співставленні зі звітом про фінансові результати, про рух грошових коштів та з балансом. Прогноз грошових потоків надходжень і витрат порівнюється із фактичними даними за минулий період. Наприклад, при розгляді можливості надання кредиту на 6 місяців, аналізується минулий період не менше 6 місяців.
У разі очікування високого рівня інфляції у період, на який запрошується кредит, всі розрахунки необхідно коригувати на очікуваний рівень інфляції. Слід врахувати, що очікуваний рівень інфляції знецінить власні кошти підприємства, що призведе до відповідного погіршення фінансового стану.
2.2.4. Підготовка схеми руху кредитних коштів
між позичальником та його партнерами із зазначенням банків, через які проходитимуть грошові потоки.
Мета банку в роботі з підприємствами, яким надається кредитна підтримка – забезпечити успішне виконання проекту, який кредитується, в тому числі за рахунок концентрації коштів на рахунках його партнерів в Промінвестбанку. Це дозволить виключити ризик нестабільності інших банків, що задіяні в розрахунках. Для цього переважною умовою надання кредиту повинна бути наявність у позичальника основних поточних рахунків в установі банку, яка надає кредит. Вказані рахунки повинні бути задіяні для проходження через них основних грошових потоків клієнта та перерахування позичкових коштів (за товари, послуги) переважно контрагентам, які обслуговуються в установах Промінвестбанку, тобто відкриття поточних рахунків його партнерів по бізнесу в установах Промінвестбанку.
При розгляді кредитного проекту необхідно простежити грошові потоки між позичальником та його дочірніми і посередницькими структурами. З метою не допустити відволікання коштів позичальника через дочірні та посередницькі структури, працівник обслуговуючої позичальника установи банку повинен постійно контролювати грошові взаємовідносини між ними.
Кредитний працівник разом з працівниками служби безпеки банку та юридичного підрозділу (та працівниками інших підрозділів, якщо вони призначені керівником установи банку для визначення ліквідності забезпечення кредиту), повинні впевнитись у можливості реалізації забезпечення як додаткового шляху погашення кредиту та відсотків. Вартість застави повинна перевищувати суму кредиту щонайменше у 2 рази.
Визначення заставної ціни майна здійснюється банком та позичальником з врахуванням висновків незалежної експертної оцінки, зафіксованих у акті. При цьому заставна ціна може бути меншою за ціну, визначену експертизою, оскільки банк може передбачити особливість впливу ринкових факторів та витрат, пов’язаних з реалізацією.
Заставодавець має бути власником майна, що приймається під заставу, або мати право повного господарського володіння чи оперативного управління цим майном, що визначається Статутом або відповідним чином оформленим дорученням
- до документів, що підтверджують право власності на заставлене майно, відносяться правовстановлюючі документи, вказані в Додатку № 1 до “Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб”, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.98 р.;
- для перевірки наявності у заставодавця права власності на об’єкти нерухомого майна на момент звернення за отриманням кредиту, окрім правовстановлюючого документа необхідно вимагати від заставодавця надання довідки - характеристики Бюро технічної інвентаризації, виданої не пізніше двох тижнів до звернення позичальника до банку за отриманням кредиту.
- якщо у заставу пропонуються транспортні засоби, необхідно вимагати у заставодавця свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (в залежності від виду транспортного засобу таке свідоцтво видається уповноваженим органом на підставі правовстановлюючих документів на цей засіб).
- при заставі акцій відкритих акціонерних товариств необхідно вимагати у заставодавця сертифікати акцій, виписку з реєстру власників іменних цінних паперів.
Предмет застави має бути таким, що:
вільно відчужується (тобто не повинен бути під арештом, на нього не повинно бути звернуто стягнення, не знаходиться в оренді у третьої особи, тощо);
вартість якого можна реально оцінити;
яке може довго зберігатися та зберігання його відносно недороге;
реалізувати яке можна в найкоротший термін.
Не можуть бути предметом застави:
- національні, культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;
- вимоги, що мають особистий характер (тобто права, що не мають майнового змісту та не можуть бути відчужені від носіїв-наприклад, авторське), а також інші вимоги, застава яких забороняється законом;
- об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що перебувають в процесі корпоратизації;
- майно і кошти благодійних організацій;
- приватизаційні папери.
Виходячи з вимог законодавства про заставу, приватизацію та про казенні підприємства, для запобігання надмірного ризику при реалізації предмету застави, основні фонди казенного підприємства не повинні прийматися у заставу. Інше майно казенного підприємства може передаватися таким підприємством у заставу без дозволу органу, уповноваженого управляти цим майном, якщо інше не передбачено Статутом цього підприємства.
Недоцільно приймати в заставу:
- промислове та торгівельне обладнання із строком експлуатації або виготовлення понад 5 років;
- основні фонди виробничого призначення (крім майнових комплексів), які не можуть бути виділені в окремо розташовані одиниці і не мають незалежного енерго-, водо-, теплопостачання та під’їзних шляхів;
- автомобілі із строком випуску понад 3-5 років та пробігом: для автомобілів іноземного виробництва - понад 150 тис.км., республік колишнього СРСР - понад 70 тис км.;
- оргтехніку та побутову техніку строком виготовлення чи експлуатації понад 2 роки;
- залежалі (понад 1 року) товарні запаси, залежала сировина та товари в обігу та переробці, які не користуються попитом;
- майнові права по договорах (контрактах), дебіторська заборгованість по яких є простроченою;
- будинки або квартири, що знаходяться в приватній власності заставодавця, якщо в них проживають та прописані неповнолітні діти і інваліди.
Предмет застави не повинен бути переданий у заставу по інших зобов’язаннях позичальника, або бути предметом інших зобов’язань, в т.ч. договору оренди чи лізінгу. Щодо рухомого майна, цю обставину необхідно перевірити за допомогою Державного реєстру застав рухомого майна, а щодо нерухомого - за відомостями державних нотаріальних контор. Одночасно, в договорі застави з банком повинно бути обов’язково передбачено, що наступні застави майна, яке передано у заставу банку, не допускаються.
Предмет застави, що залишається у володінні заставодавця, має бути застрахований ним на користь банку.
В разі, якщо предмет застави знаходиться у спільній (колективній) власності, необхідно отримати дозвіл співвласника майна (наприклад, по майну господарських товариств, майну, яке є спільною власністю подружжя) на передачу його у заставу. При наданні у заставу квартири потрібна нотаріально завірена згода членів сім’ї заставодавця, що проживають у цій квартирі.
З метою збереження заставленого майна необхідно:
- по нерухомості та транспортних засобах одночасно з нотаріальним посвідченням відповідних договорів застави вимагати накладення заборони на відчуження нерухомого майна;
- по рухомому майну - проводити його реєстрацію в Державному реєстрі застав рухомого майна.
При прийнятті в заставу майнових прав по депозитному договору необхідно враховувати наступне.
Майнові права по депозитному договору в заставу може передавати як позичальник (якщо він є вкладником по депозитному договору), так і третя особа (майновий поручитель), яка є вкладником по депозитному договору.
При цьому, в заставу можуть прийматися майнові права як вже по укладеному депозитному договору, так і по спеціальному гарантійному депозиту, який відкривається вкладником на вимогу банку (відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України, затвердженої постановою Правління НБУ № 418 від 20.08.99 р.).
При використанні застави майнових прав по депозитному договору як засобу забезпечення виконання обовязків позичальника за кредитним договором необхідно враховувати наступне:
- сума депозиту має бути не меншою за 100 % суми кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом;
-строки надання кредиту повинні відповідати строкам залучення депозиту (в усякому разі термін повернення депозиту по депозитному договору не повинен наступати раніше, ніж термін повернення кредиту);
- сума депозиту, що враховується в якості застави за кредитом, має обліковуватися в банку на окремому депозитному рахунку.
Якщо в заставу пропонується депозит в іноземній валюті, необхідно враховувати , що використання іноземної валюти (зокрема валютного депозиту) на території України як застави потребує одержання індивідуальної ліцензії. Така ліцензія надається Національним банком України резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на ії здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.
Індивідуальна ліцензія на використання валютного депозиту як джерела забезпечення кредиту надається банку - юридичній особі.
Для оформлення ліцензії філії банку надають Промінвестбанку України наступні документи:
- клопотання банка на одержання індивідуальної ліцензії ;
- лист - звернення підприємства - заставодавця щодо згоди використання його валютного депозиту як застави;
- договір про депозитний вклад (оригінал) ;
- договір застави (оригінал) ;
- кредитний договір (оригінал) ;
- копія установчих документів підприємства.
При прийнятті в заставу векселів необхідно здійснити аналіз платоспроможності всіх зобов’язаних за векселями осіб, провести економічну та юридичну експертизу векселів та перевірити їх на відсутність дефектів.
При прийнятті в заставу акцій відкритих акціонерних товариств їх оцінка здійснюється відповідним підрозділом установи банку по роботі з цінними паперами за “Методичними рекомендаціями щодо використання акцій відкритих акціонерних товариств як предмету застави при наданні кредитів” та оформлюється відповідним висновком.
Одночасно з розглядом кредитним працівником можливості надання кредиту та для забезпечення відповідності всіх правовідносин банку, які виникають у процесі кредитування, вимогам законодавства, співробітники юридичної служби банку проводять перевірку установчих документів позичальника, перевіряють наявність повноважень представників позичальника на підписання договорів, наявність державної реєстрації та документів, що підтверджують право власності на заставне майно, наявність проекту договору застави та надають письмовий висновок.
Одночасно з розглядом кредитним та юридичним працівником можливостей надання кредиту працівники служби банківської безпеки проводять перевірку відсутності фактів порушень норм цивільного, кримінального та адміністративного законодавства підприємством та його керівниками, попереджають позичальника про кримінальну відповідальність за надання банку відомостей та документів, що заздалегідь не відповідають дійсності та надають письмовий висновок.
Після здійснення попередньо вказаних заходів кредитним працівником готується висновок у довільній формі щодо можливості (неможливості) кредитування потенційного позичальника( надання банківської гарантії), в якому відображається:
основні відомості про позичальника;
умови кредитування (суму кредиту, ціль, процентна ставка, терміни користування кредитом, нарахування та сплати відсотків) ;
висновок щодо платоспроможності та кредитоспроможності позичальника;
клас позичальника. Якщо позичальник віднесений до класу “Г” та “Д”, навести розрахунок очікуваних доходів банку від кредитування позичальника у порівнянні з розміром витрат на формування резерву на можливі втрати за кредитними операціями.
висновок щодо ліквідності та достатності забезпечення кредиту;
умови страхування;
пропозиції кредитному комітету.
На розгляд кредитного комітету філії банку разом із висновками кредитного працівника, співробітниками юридичної служби та служби безпеки надається заявка на отримання кредиту (надання банківської гарантії) та пакет документів, отриманих від позичальника, форми і таблиці, передбачені у додатку № 6 та схему руху кредитних коштів.
Кредитний комітет філії банку розглядає заявку кредиту та виносить рішення щодо доцільності кредитування, яке оформляється відповідним протоколом, підписаним всіма членами комітету.
Протоколи засідань кредитного комітету зберігаються в окремій справі у металевій шафі у визначеному керівником філії місці.
2.3. Оформлення кредитної документації.
При прийнятті позитивного рішення про надання кредиту (відкриття кредитної лінії ) на наступному етапі здійснюється оформлення кредитної документації працівниками філії банку: укладання кредитного договору та договору забезпечення виконання обов’язків позичальника за кредитним договором (договору застави, поруки, гарантії, страхування).
2.3.1. Кредитний договір.
Кредитний договір укладається в простій письмовій формі. На вимогу однієї з сторін, кредитний договір може бути нотаріально посвідченим.
Кредитний договір повинен укладатися від імені юридичної особи (Промінвестбанку України), а не від імені філії банку. Від банку кредитний договір підписує особа, яка уповноважена на це відповідною довіреністю банку. Неприпустимим є вживання в преамбулі договору назви банку чи позичальника, яка не передбачена їх установчими документами. При укладенні договору банк перевіряє документи, що підтверджують посадовий стан особи, яка підписала кредитний договір, та право цієї особи від імені позичальника підписувати договори. Після укладення договору належним чином завірені копії цих документів залишаються у банку.
В тексті кредитного договору необхідно вказати:
- назва та номер договору;
- дату та місце укладення договору;
- офіційне найменування сторін, які укладають кредитний договір;
- посилання на документи, що підтверджують повноваження осіб, які підписують договір;
- предмет договору (надання кредиту чи відкриття кредитної
лінії);
- суму кредиту (ліміт кредитної лінії);
- строк користування кредитом;
- розмір процентної ставки;
- дата (число, місяць, рік ) повернення кредиту;
- дати нарахування та сплати відсотків;
- права та обов’язки сторін;
- посилання на договір забезпечення виконання обов’язків по кредитному договору;
- відповідальність сторін;
- штрафні санкції;
- порядок розгляду спорів;
- термін дії договору,
- юридичні адреси та банківські реквізити сторін;
- підписи уповноважених представників сторін, які укладають договір.
Рішення щодо внесення будь-яких змін до умов кредитування (пролонгації кредиту, зміни плати за користування кредитом тощо) оформляється шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.
Для укладення додаткової угоди необхідно направити позичальнику письмову пропозицію щодо зміни умов кредитного договору або отримати таку пропозицію від позичальника. Позичальник розглядає пропозицію і дає відповідь у зумовлений пропозицією ініціатора строк. Зміни і доповнення умов кредитного договору оформлюються у тому ж порядку, в якому оформлений сам договір, тобто письмово - додатковою угодою сторін.
Додаткова угода до кредитного договору може укладатися в період його дії.
З метою безпомилкового укладення додаткової до кредитного договору необхідно точно вказати реквізити кредитного договору, умови якого змінюються (номер договору, назва договору, дата укладання, сторони договору, сума договору).
2.3.2. Договір застави.
При оформленні договору застави необхідно:
- забезпечити наявність в договорі застави детального посилання на кредитний договір, який забезпечується заставою, тобто вказати дату та номер кредитного договору, сторони кредитного договору, суму кредиту (ліміт кредитної лінії);
- вказати в договорі застави, що цим договором забезпечується не тільки повернення кредиту, а й сплата відсотків за користування ним, а також сплата штрафних санкцій у розмірах та випадках, передбачених кредитним договором та договором застави;
- отримати погодження (дозвіл) відповідних органів на укладення договору застави у випадках, передбачених ст. 11 Закону України “Про заставу”, а саме:
• при заставі цілісного майнового комплексу державного підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд необхідно отримати дозвіл органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном. Таким органом, як правило, виступає відповідне міністерство чи державний комітет.
• відкрите акціонерне товариство, створене в процесі корпоратизації, всі акції якого перебувають у державній власності, здійснює заставу належного йому майна за погодженням із засновником цього товариства.
• з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації.
- нотаріально посвідчити договір застави нерухомого майна, транспортних засобів чи космічних об’єктів. Відсутність нотаріального посвідчення призведе до визнання недійсними таких договорів застави;
- уникати прийняття майна та майнових прав заставодавця у заставу при наявності заборгованості заставодавця перед бюджетом на момент надання кредиту. В окремих випадках, договір застави може бути оформлено тільки за наявності письмового дозволу органу державної податкової служби на передачу конкретно визначених в дозволі майна (майнових прав) у заставу банку під конкретний кредит та на їх можливу подальшу реалізацію з направленням коштів від реалізації на погашення заборгованості за кредитним договором переважно перед іншими кредиторами.
Невід’ємною частиною договору застави повинен бути опис майна, що передається у заставу, який підписується представниками сторін і скріпляється печатками банку та заставодавця.
В описі вказується:
- повне найменування майна;
- кількість одиниць та їх вартість;
- характеристика предмету застави: марка, модель, заводський номер, державний стандарт та технічні умови (при їх наявності), рік випуску, строк експлуатації, процент зношення, тощо;
- балансова та оціночна вартість;
- місце та умови зберігання.
Такий опис робиться незалежно від визначення зазначеної інформації в договорі застави.
В договорі застави обов’язково передбачається можливість переоцінки заставленого майна в зв’язку із змінами кон’юнктури ринку.
При укладенні договору застави майнових прав по депозитному договору необхідно передбачати наступне:
- заставодавець до моменту повного виконання зобовязань по кредитному договору не має права вимагати дострокового повернення депозиту (у відповідності до ст. 17 Закону України “Про заставу”);
- право банку без окремого дозволу заставодавця списувати кошти з депозитного рахунку на погашення заборгованості по кредитному договору.
2.3.3 Договір поруки або гарантії.
При укладенні договору поруки або гарантії з метою забезпечення виконання обов’язків позичальника за кредитним договором, треба враховувати наступне:
- договори поруки і гарантії укладаються в простій письмовій формі;
- в договорах робиться детальне посилання на кредитний договір, виконання обов’язків по якому забезпечується порукою чи гарантією;
- якщо законом або договором поруки не встановлено інше, позичальник та поручитель виступають як солідарні боржники;
- гарант несе субсидіарну відповідальність і відповідає тільки у разі неможливості позичальника погасити кредит та сплатити відсотки;
- враховуючи, що Законом України “Про підприємства” державним підприємствам заборонено виступати гарантами, необхідно уникати укладення як договорів гарантії, так і договорів поруки, де гарантами чи поручителями виступають державні підприємства, оскільки порука і гарантія мають однакову правову природу.
2.3.4. Договір страхування фінансових ризиків.
При укладанні та виконанні договору страхування фінансових ризиків треба враховувати наступне:
- перед укладенням договору страхування фінансових ризиків
необхідно ознайомитися з правилами страхування, які затверджуються кожною страховою компанією індивідуально. Необхідно також перевірити наявність у страхової компанії ліцензії на право здійснення страхування фінансових ризиків, що надається Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю;
- договір страхування укладається в простій письмовій формі;
- в договорах робиться детальне посилання на кредитний договір, виконання обов’язків по якому забезпечується страхуванням;
- при забезпеченні кредиту страхуванням, кошти в рахунок кредиту можуть бути видані тільки після набрання договором страхування чинності. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу.
Необхідно звертати увагу на умови договорів страхування, які визначають підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування. Наприклад, такою підставою може бути несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин .
Всі договори реєструються в єдиній по установі банку книзі реєстрації договорів. Відомості, які необхідно занести до книги реєстрації - номер договору, дата укладення, найменування позичальника, процентна ставка, дата погашення кредиту, пізніше вноситься номер позичкового рахунку.
Після реєстрації договору кредитний працівник:
- перевіряє оформлену позичальником карту клієнта (додаток № 7);
- вводить до бази даних інформацію, необхідну для відкриття позичкового рахунку на підставі даних анкети контрагента;
- оформлює за встановленою формою типові розпорядження бухгалтерії в двох екземплярах щодо надання кредиту та щодо оприбуткування застави на позабалансовий рахунок;
- передає перші екземпляри цих розпоряджень головному бухгалтеру разом з оригіналом кредитної угоди та угоди по забезпеченню кредиту, другий екземпляр розпоряджень залишає для кредитної справи.
Номер позичкового рахунку позичальника разом з реєстраційним номером кредитного договору кредитний працівник проставляє в усіх необхідних документах, де ці реквізити передбачені .
Кредитний працівник заводить кредитну справу окремо на кожного позичальника. Всі документи в кредитній справі нумеруються по аркушах.
Перелік документів, які повинні знаходитися в кредитній справі позичальника:
• Документи, що надаються клієнтом для одержання кредиту;
• Схема руху кредитних коштів;
• Копії кредитного договору та додаткових угод до нього;
• Копії договорів щодо забезпечення кредиту (застави, гарантії, страхування, тощо) та інші документи в залежності від виду забезпечення;
• Висновок представника служби безпеки банку, працівників кредитного підрозділу та юридичної служби;
• Оцінка фінансового стану позичальника згідно з “Методикою оцінки фінансового стану та визначення класу позичальника” при наданні кредиту та щоквартально;
• Дозволи про надання (пролонгацію) позики (копії рішення кредитного комітету філії, повідомлення про рішення Головного кредитного комітету або Правління Промінвестбанку);
• Акти перевірки наявності майна, наданого в заставу (на момент видачі кредиту та щомісячно);
• Акти перевірки цільового використання кредиту;
• Акти оцінки вартості заставленого майна (з врахуванням змін кон`юнктури ринку) згідно з вимогами постанови Національного банку України від 27.03.98 № 122;
• Копії платіжних документів, що підтверджують факт надання та цільового використання кредитних коштів, нарахування і сплату відсотків, погашення кредиту, виписки з позичкового рахунку, розпорядження, тощо;
• Копії кореспонденції між банком та позичальником;
• Письмова документація по кожній зустрічі між будь-яким представником банку та позичальника;
• Копії документів про здійснення претензійно-позовної роботи.
Кредитна справа зберігається в металевій шафі у кредитному підрозділі банку. Оригінали кредитного договору, додаткових угод, договорів по забезпеченню кредиту враховуються на позабалансових рахунках та зберігаються у сховищі банку.
07.10.01 Усенко О.А.
Література
1. Финансы, деньги, кредит, под редакцией О.В. Соколовой, Москва. Юристъ –2000г.
2. Кредитування. Правове регулювання банківської та інвестиційної діяльності в Україні. Український науково-дослідний центр економіки будівництва “ЕКОБУД”, Київ 1997 р.
3. Управление кредитыми рисками заемщика, кредитора, страховщика. Попович В.М., Степаненко А.И. Правові джерела, Киев, 1996г.
4. Промінвестбанк в економічній системі України, П.В. Матвієнко, Наукова думка, Київ, 2000р.
5. Правила краткосрочного кредитования юридических лиц в национальной валюте Украины. Киев. ном.14 от 3 февраля 1995г. Утверждено решением правления Проминвестбанка.
6. Методические рекомендации для проведения анализа (экспертизы) кредитного проекта. ном 2-13/720 от 11.06.97г.
7. Журнал Банковское дело 1-1996 г.
1. Сутність, класифікація і призначення кредитів комерційних банків в Україні
1.1 Класифікація і характеристика кредитних операцій
Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.
Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.
1.2 Форми кредиту
Суб єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.
Фізичні особи - споживчий кредит (лише в національній грошовій одиниці).
Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.
Об єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.
У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя, інші угоди про надання кредиту не укладаються.
Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:
- сплати боржником за векселем;
- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);
- переоформлення комерційного кредиту на банківський.
У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.
Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.
Об єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно.
Суб єктами лізингу можуть бути лізингодавець (суб єкт господарювання, що є власником об єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб єкт, що домовляється з лізингодавачем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).
Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.
Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.
Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об єкти іпотеки або мають поручителів, які надають під заставу об єкти іпотеки на користь позичальника.
Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати: жилі будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об єктом застави за іншою угодою.
Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.
Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт жилих будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов язкових платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється залежно від цілей об єкта кредитування, розміру позики, плато¬спроможності позичальника, причому він не повинен перевищувати 10 років з дня його надання.
Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.
Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки під зобов язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.
1.3. Кредитні операції
Кредитні операції - це відношення між кредитором і дебітором (позичальником) із приводу наданих (одержання) у тимчасове користування коштів, їхнього повернення й оплати. При цьому мається на увазі саме утримання дій учасників відношення, насамперед банківських робітників.
Кредитні операції банків і кредитних заснувань у першому наближенні діляться на: активні і пасивні. (Див. додаток таблицю 1.1)
Таблиця 1.1
Кредитні операції
Активні операції Пасивні операції
1. Кредитування клієнтів.
2. Кредитування інших банків.
3. Депозити в інших банках.
4. Кошти на резервному корсчете в центральному банку.
5. Кошти на коррахунках в інших банках. 1. Депозити клієнтів.
2. Депозити банків.
3. Кредити банків, у тому числі центрального.
Інакше кажучи, кредитні операції містять у собі: позичкові операції і депозитні операції.
Позичкові операції- це дії робітників банку (кредитних заснувань) по наданню і (або) одержанню кредитів, їхньому поверненню й оплаті відповідних відсотків, а депозитні операції - дії тих же робітників по розміщенню і (або) притягненню до себе внесків, їхньому поверненню й оплаті відсотків, що заподіються.
Основний предмет позичкових операцій- кредит (позичка) як визначена сума грошей, що видається (утворюється), повертається, оплачується, відповідно депозитних операцій - внесок (депозит) як сума грошей і (або) інших цінностей (цінних паперів), що поміщається (застосовується), повертається, у необхідних випадках оплачується.
Кредити, які надаються банками, поділяються
1. за строками користування:
а) короткострокові - до 1 року,
б) середньострокові - до 3 років,
в) довгострокові - понад 3 роки
Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.
Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.
Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.
Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо.
2. За забезпеченням:
а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);
б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);
в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);
г) незабезпечені (бланкові).
3. За ступенем ризику:
а) стандартні кредити;
б) кредити з підвищеним ризиком.
4. За методами надання:
а) у разовому порядку;
б) відповідно до відкритої кредитної лінії;
в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов язання).
За строками погашення:
а) водночас;
б) у розстрочку;
в) достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);
г) з регресією платежів;
д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
(Див. таблицю 1.2.)
Таблиця 1.2.
Види кредитів
Критерій Вид кредиту (позички)
1. Роль банку (кредитор або позичальник). -Активний
-Пасивний
2. Термін. -До запитання (огульний)
• -Строковий, короткостроковий, середньостроковий
• довгостроковий
3. Призначення. - Позички торговим і промисловим операціям
- Позички під нерухомість
- Позички приватним особам
- Позички фінансовим підприємствам
- Позички фермерам
- Позички на придбання або збереження цінних паперів
- Інші позички
4. Ціль. -На збільшення капіталу (виробничих фондів)
-На тимчасове накопичення засобів
-На споживчі цілі населенню (споживчий)
5. Наявність і характер забезпечення. -Бланковий (незабезпечений)
- Забезпечений заставою товарів або інших цінних паперів (ломбардний) гарантійним зобов язанням або поручництвом
6. Засіб. - Кредит грошима
- Кредит за допомогою акцептування векселя позичальника
7. Ступінь ризику. - З найменшим ризиком
- З підвищеним ризиком
- З граничним ризиком
- Нестандартний
Найважливішим елементом кредитної політики банку є використовуваний їм інструментарій для задоволення потреб клієнтів у позикових коштах, виражений у видах, що видаються банком позичок (кредитів): Чим різноманітніше цей інструментарій, тим повніше можуть бути задоволені індивідуальні потреби клієнтів. Водночас на вибір банком кредитного інструментарію впливають не тільки потреби клієнта, але і його особливості (фінансова надійність і ін.), а також можливості й інтереси самого банку. Позички класифікуються по різних ознаках. (Див. таблицю 1.3.)
Таблиця 1.3.
Розгорнута класифікація кредитів
Критерії класифікації Види позичок
1. Джерела притягнення. Внутрішні (у межах своєї країни)
Зовнішні (міжнародні)
2. Статус кредитора. Офіційні
Неофіційні
Змішані
Міжнародних організацій
3. Форма надання. Готівково-грошова
Рефінансування
Переоформлення:
-реструктуризація
-надання нового кредиту
4. Валюта притягнення. У валюті країни кредитора
У валюті країни позичальника
У валюті третьої країни
У ЕКЮ і СДР
Мультивалютні
5. Форма притягнення (організація). Двосторонні
Багатосторонні:
-Сіндіцировані
-Консорціальні
-«дзеркальні»
6. Ступінь заможності повернення. Незабезпечені (міжбанківські)
Забезпечені:
-Матеріально забезпечені (заставою), у тому числі ломбардні й іпотечні
-Бланкові (забезпечені банківськими векселями)
7. Техніка надання (притягнення) Одною сумою
Відкрита кредитна лінія
Stand-by
Контокорентні
Овердрафтні
8. Терміни користування. На поточні потреби (формування оборотних активів)
9. Спрямованість вкладення коштів. Короткострокові
Середньострокові
Довгострокові
10. Економічне призначення. Пов язані:
• Платіжні
• Під формування запасів товарно-матеріальних цінностей, включаючи сезонні.
• Під фінансування виробничих витрат
• Розрахункові(урахування векселів)
• Під фінансування інвестиційних витрат
• Споживчі
Проміжні
Незв язані (без вказівки об єкта кредитування в кредитній угоді)
11.Ступінь концентрації об єкта кредитування. Під одиничну потребу
Під сукупну потребу
Під укрупнену потребу
12. Вид процентної ставки. З фінансованою ставкою
З плаваючою ставкою
Із змішаною ставкою
13. Форма погашення. що погашаються одною сумою
що погашаються через рівні проміжки часу рівними частками
що погашаються нерівними частками
14. Юридична підпорядкованість кредитних операцій. Що підкоряються законодавству країни - кредитора
Що підкоряються законодавству країни – позичальника
Що підкоряються законодавству третьої країни
2. Етапи видачі кредиту
Процедура надання кредитів складається з трьох етапів.
2.1. Підготовчий етап
На підготовчому етапі кредитний працівник вивчає можливість надання кредиту.
Кредитний працівник проводить переговори з потенціальним позичальником (для юридичних осіб - з керівниками або відповідальними працівниками) для отримання інформації щодо особливостей його господарської діяльності, ринків збуту продукції або послуг, оцінює рівень компетентності та порядності керівництва позичальника, його наміри щодо використання та повернення кредиту.
Під час переговорів кредитний працівник повинен визначити ціль кредитування, узгодити з позичальником вид кредиту та умови його надання ( суму, плату, термін, забезпечення), окреслити можливі шляхи повернення кредиту та виконання всіх інших умов кредитного договору.
Після переговорів для отримання більш повної картини про діяльність потенційного позичальника кредитний працівник разом з представником служби безпеки банку повинен його відвідати та перевірити відомості, отримані під час переговорів, впевнитися в наявності заставленого майна під час перевірки на місці із складанням відповідного акту, підписаного обома сторонами (якщо воно пропонується в забезпечення кредиту).
Якщо позичальник вже кредитувався у філії банку, кредитний працівник повинен ознайомитись з попередніми кредитними справами для вивчення кредитної історії, тобто своєчасності та повноти виконання позичальником його попередніх зобов’язань перед банком.
В разі доцільності продовження роботи з потенційним позичальником кредитний працівник консультує його щодо формування необхідного пакету документів для розгляду кредитного проекту та забезпечує перевірку наданих документів в разі отримання їх від позичальника .
Перелік документів, які повинен отримати від позичальника кредитний працівник:
- звернення позичальника до відділення банку за кредитом;
- заявка на одержання кредиту (додаток №1) ;
- клопотання власника господарського товариства на одержання кредиту ( додаток №2) ;
- копії нотаріально завірених юридичних документів щодо створення підприємства і предмету його діяльності (свідоцтво про державну реєстрацію), щодо повноважень підприємства виступати гарантом, поручителем, отримувати кредити, виписку із установчих документів щодо повноважень керівника підприємства на підписання угод і на розпорядження майном підприємства;
- копія правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності на майно, яке пропонується в заставу;
- витяги із статутних документів поручителів або гарантів, що підтверджують право відповідних осіб укладати договори забезпечення в межах, які відповідають сумі поруки або гарантії, якщо в забезпечення кредиту пропонується порука або гарантія;
- бізнес - план;
- техніко-економічний розрахунок окупності витрат, які кредитуються (додаток №3 ) ;
- план техніко-економічного обгрунтування (розрахунку) кредитної пропозиції (додаток № 4 ) ;
- баланси за попередні роки та квартали поточного року, а також на останню звітну дату з необхідними розшифровками дебіторської і кредиторської заборгованості, звіт про фінансові результати діяльності підприємства ( при можливості - копії висновків аудиторських фірм, що здійснювали перевірку діяльності позичальника );
- баланси поручителів або гарантів на останню звітну дату, інформацію щодо фінансового стану та боргів перед бюджетом, якщо в забезпечення кредиту пропонується застава або гарантія;
- дані про грошові потоки позичальника (додаток №5) для доповнення аналізу фінансового стану клієнта та визначення джерел погашення кредиту;
- копії контрактів і договорів, які складають основу кредитного проекту:
• підтверджують цільове використання кредиту;
• свідчать про узгодження термінів надходження та розміру виручки від реалізації (послуг, продукції тощо) з термінами повернення та розміром кредиту та відсотків;
- висновок (акт) організації, що здійснила незалежну експертну оцінку щодо реальної вартості нерухомості та/або транспортних засобів, які передаються в заставу. Майно повинно бути оцінене незалежними експертами, які мають відповідні ліцензії (або використовуються дані БТІ і нотаріальних органів щодо вартості майна).
В разі відсутності цього документу експертизу майна може здійснювати банк .
Для розгляду можливості надання довгострокових кредитів додатково до переліку документів, визначених вище, кредитний працівник отримує від позичальника:
* проектно-кошторисну документацію, розглянуту і затверджену в установленому порядку;
* контракт на будівництво;
* документи на право землекористування;
* позитивне рішення екологічної експертизи;
* план технічного переозброєння виробництва;
* проект технічного переозброєння діючого підприємства;
* інші нормативні акти, які підтверджують додержання законодавства по будівництву і відповідних рішень центральних і місцевих органів влади.
Якщо за кредитом звернулось підприємство, майно якого знаходиться у загальнодержавній або комунальній власності та щодо якого прийнято рішення про приватизацію, необхідно враховувати наступне.
З моменту прийняття такого рішення підприємство не має право отримувати кредит в сумі, що перевищує середньорічний розмір отриманих ним кредитів за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, без письмового дозволу на це відповідного державного органу приватизації.
Для розгляду можливості надання кредиту в такому випадку на додаток до документів, вказаних попередньо:
- від позичальника, майно якого знаходиться у загальнодержавній власності, необхідно отримати лист від регіонального відділення Фонду державного майна (або безпосередньо Фонду державного майна ) з дозволом на одержання кредиту;
- від позичальника, майно якого знаходиться у комунальній власності, необхідно отримати лист від органу місцевої виконавчої влади (або місцевого самоврядування) з дозволом на одержання кредиту.
Надання кредитів в іноземній валюті здійснюється з врахуванням діючих законодавчих та нормативних актів з питань валютного регулювання .
На підставі наданих документів заповнюються дані таблиць, які передбачені у додатку № 6.
2.2. Етап розгляду кредитного проекту та оцінки кредитоспроможності та фінансового стану позичальника
На цьому етапі працівники філії банку здійснюють всебічне вивчення суб’єкта та об’єкта кредитування та оцінку ризиків по позиці на підставі таких джерел інформації:
- офіційно наданих позичальником в банк документів;
- матеріалів щодо клієнта, отриманих із архівів банку (при наявності “кредитної історії” клієнта);
- відомостей, які можуть бути отримані від служби безпеки банку, від контрагентів потенційного позичальника, податкових адміністрацій, інших банків та інших джерел згідно “Інструкції про порядок збору, аналізу та використання оперативної економічної інформації”, затвердженої Правлінням банку 10.03.99 № 86 к) ;
- різних статистичних відомостей із загальних збірників, довідників, відомості з преси.
Кредитний працівник здійснює:
експертизу кредитного проекту;
аналіз фінансового стану клієнта;
прогнозний аналіз грошового потоку клієнта.;
підготовку схеми руху кредитних коштів.
2.2.1 Експертиза кредитного проекту
проводиться з метою визначення його окупності та можливості своєчасного погашення кредиту разом з відсотками в результаті отримання економічного ефекту від впровадження (здійснення) проекту в терміни, які відповідають термінам кредитування.
На цьому етапі здійснюється детальний аналіз кредитних заявок, тобто:
- визначається ціль кредитування (на нове виробництво або на існуюче, на покриття обігових або основних засобів) та строк відволікання ресурсів;
- перевіряється коректність розрахунку суми кредиту шляхом аналізу техніко-економічного обгрунтування разом з відповідними документами;
- перевіряється обгрунтованість термінів погашення кредиту (більш детальний аналіз здійснюється при прогнозному розрахунку грошових потоків клієнта ;
- детально аналізуються доходи, що передбачаються від кредитної угоди, та витрати, пов’язані з кредитним проектом, відповідність рівня процентної ставки за кредитом рівню ризику, який несе банк (витрати по залученню ресурсів, формуванню страхового резерву, страхуванню ризику неповернення кредиту).
Для розгляду довгострокових проектів обов’язкове здійснення банком техніко-економічної експертизи.
2.2.2 Аналіз фінансового стану клієнта
(на підставі “Методики оцінки фінансового стану та визначення класу позичальника”) проводиться з метою оцінки його платоспроможності. Слід звернути увагу, що оцінка кредитного проекту здійснюється не тільки з урахуванням наявного фінансового стану замовника, а з прогнозуванням майбутніх змін, керуючись принципом “середніх” очікувань. Тобто обраховується “оптимістичний ” прогноз, коли обставини складаються в найкращому варіанті, та “найгірший” прогноз і приймається середнє значення.
При наданні кредиту під поруку або гарантію необхідно здійснювати також аналіз фінансового стану поручителя або гаранта.
Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану потенційного позичальника є його бухгалтерські звіти.
В результаті розгляду звітів визначаються кількісні параметри, що характеризують господарчу діяльність позичальника:
- ліквідність ;
- економічну та фінансову стабільність;
- прибутковість (рентабельність);
- перспективи грошових потоків.
Перші три параметри характеризуються системою фінансових коефіцієнтів - коефіцієнти ліквідності, покриття, забезпечення власними коштами, дохід на капітал та інші.
Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності визначається відношенням суми залишків по статтях грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми залишків по непогашених кредитах та поточної кредиторської заборгованості. Він характеризує наскільки короткострокові зобов’язання можуть бути негайно погашені швидколіквідними грошовими коштами та цінними паперами, тобто здатність позичальника швидко розрахуватись за своїми зобов’язаннями.
Коефіцієнт загальної ліквідності визначається відношенням загальної суми поточних активів (розділ II + розділ III) до загальної суми фінансових і поточних зобов’язань. Бажано, щоб цей коефіцієнт перевищував одиницю. Таким чином визначають, чи вистачить у підприємства всіх оборотних засобів для повної ліквідації своїх боргових зобов’язань.
Коефіцієнт платоспроможності визначається відношенням суми поточних активів до суми поточних зобов’язань. Це дає можливість визначити спроможність підприємства щодо погашення ним своїх короткострокових зобов’язань.
Різниця між сумами поточних активів і поточних зобов’язань визначає величину оборотного (робочого) капіталу. Цей показник свідчить про те, наскільки господарська діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами.
Падіння коефіцієнтів ліквідності в порівнянні з попередньою звітною датою свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.
До показників економічної стабільності відносяться оборотність запасів, оборотність дебіторської заборгованості, оборотність кредиторської заборгованості та інші.
Оборотність запасів визначається відношенням суми середніх залишків запасів до виручки від одноденної реалізації продукції. Цей коефіцієнт відображає забезпеченість виробничого циклу необхідними обіговими коштами.
Оборотність дебіторської заборгованості обчислюється відношенням суми середніх залишків дебіторської заборгованості до виручки від одноденної реалізації. Це співвідношення свідчить про швидкість вивільнення коштів із дебіторської заборгованості.
Оборотність кредиторської заборгованості визначається відношенням суми середніх залишків кредиторської заборгованості до одноденних витрат на придбання запасів. Показник відображає швидкість погашення кредиторської заборгованості.
Не менш важливими в аналізі є коефіцієнти фінансової стабільності і фінансової незалежності (автономії), коефіцієнт маневреності власних коштів.
Коефіцієнт фінансової стабільності визначається відношенням суми власних коштів до позикових. При одержанні високого коефіцієнта (більше одиниці) не варто на цьому заспокоюватись і припиняти аналіз. Високий коефіцієнт фінансової стабільності сам по собі не є ознакою цілковитого благополуччя.
Коефіцієнт фінансової незалежності обчислюється відношенням суми власних коштів до валюти балансу.
Зворотним до коефіцієнту стабільності є коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів, який характеризує розмір залучених коштів на 1 гривню власних коштів.
Коефіцієнт маневреності власних коштів характеризує ступінь мобільності використання власних коштів.
Важливим показником, що характеризує ефективність діяльності підприємства є рентабельність виробництва.
Рентабельність визначається як співвідношення прибутку до обсягу реалізації або другого кількісного показника.
Під час проведення експертизи кредитного проекту та здійснення аналізу фінансового стану клієнта кредитний працівник повинен звернути увагу на необхідність спрямування на здійснення кредитного проекту власних коштів позичальника.
Необхідно надавати перевагу кредитним проектам, на здійснення яких позичальник спрямовує не менше 30 % власних коштів, тобто співвідношення банківського кредиту та власних коштів позичальника у вартості кредитного проекту складає 70% на 30 % .
2.2.3. Прогнозний аналіз грошових потоків клієнта
на період кредитування до повного погашення кредиту разом з відсотками (додаток № 5 “Прогноз грошових потоків позичальника”) проводиться для доповнення аналізу фінансового стану клієнта та визначення джерел погашення кредиту. Аналіз руху грошових коштів позичальника є найбільш важливим для кредитного аналізу, оскільки надходження грошових коштів є безпосереднім джерелом погашення кредиту.
Аналіз грошових потоків клієнта має на меті оцінку кредитного ризику на підставі звітних показників. Він побудований на порівнянні надходжень і витрат за даний період.
Стійке перевищення надходжень над витратами протягом визначеного періоду дозволяє оцінювати клієнта як кредитоспроможного. В разі різких коливань такого перевищення або у випадку зворотного співвідношення - перевищення витрат над надходженнями - ризик неповернення кредиту підвищується.
Треба аналізувати рух коштів з питань прозорості розрахунків; стану платежів в реальних грошах і порядку бартеру; стану грошових надходжень в національній та вільноконвертованій валютах; обсягу кредитування в національній та вільноконвертованій валютах; спрямування коштів через свої дочірні або посередницькі фірми; в яких комерційних банках мають рахунки дочірні та посередницькі фірми; мотиви відкриття рахунків в цих банках; обсяг спрямування коштів на рахунок головного позичальника кредиту; відповідності розміру кредиту розміру грошових надходжень на рахунок, відкритий у банку, що надає кредит; в якій мірі кредитні кошти осідають на рахунках інших комерційних банків, що обслуговують дочірні та посередницькі фірми позичальника.
Під грошовими потоками підприємства необхідно розуміти надходження і платежі грошових коштів та їх еквівалентів за визначений проміжок часу. Грошові кошти включають кошти в касі підприємства та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є фінансові інвестиції в підприємство. Еквівалентами грошових коштів можна вважати також розміщення вільних грошових коштів у вигляді депозитних сертифікатів на короткий термін.
Аналіз руху грошових коштів позичальника проводиться станом на сьогодні, аналізується минулий період та прогнозується їх рух на майбутній.
Аналітичний прогноз може бути зроблений у декількох варіантах, основаних на певних гіпотезах. Наприклад, може бути передбачений як максимальний обсяг реалізації, так і мінімальний.
Рух грошових коштів необхідно вивчати у співставленні зі звітом про фінансові результати, про рух грошових коштів та з балансом. Прогноз грошових потоків надходжень і витрат порівнюється із фактичними даними за минулий період. Наприклад, при розгляді можливості надання кредиту на 6 місяців, аналізується минулий період не менше 6 місяців.
У разі очікування високого рівня інфляції у період, на який запрошується кредит, всі розрахунки необхідно коригувати на очікуваний рівень інфляції. Слід врахувати, що очікуваний рівень інфляції знецінить власні кошти підприємства, що призведе до відповідного погіршення фінансового стану.
2.2.4. Підготовка схеми руху кредитних коштів
між позичальником та його партнерами із зазначенням банків, через які проходитимуть грошові потоки.
Мета банку в роботі з підприємствами, яким надається кредитна підтримка – забезпечити успішне виконання проекту, який кредитується, в тому числі за рахунок концентрації коштів на рахунках його партнерів в Промінвестбанку. Це дозволить виключити ризик нестабільності інших банків, що задіяні в розрахунках. Для цього переважною умовою надання кредиту повинна бути наявність у позичальника основних поточних рахунків в установі банку, яка надає кредит. Вказані рахунки повинні бути задіяні для проходження через них основних грошових потоків клієнта та перерахування позичкових коштів (за товари, послуги) переважно контрагентам, які обслуговуються в установах Промінвестбанку, тобто відкриття поточних рахунків його партнерів по бізнесу в установах Промінвестбанку.
При розгляді кредитного проекту необхідно простежити грошові потоки між позичальником та його дочірніми і посередницькими структурами. З метою не допустити відволікання коштів позичальника через дочірні та посередницькі структури, працівник обслуговуючої позичальника установи банку повинен постійно контролювати грошові взаємовідносини між ними.
Кредитний працівник разом з працівниками служби безпеки банку та юридичного підрозділу (та працівниками інших підрозділів, якщо вони призначені керівником установи банку для визначення ліквідності забезпечення кредиту), повинні впевнитись у можливості реалізації забезпечення як додаткового шляху погашення кредиту та відсотків. Вартість застави повинна перевищувати суму кредиту щонайменше у 2 рази.
Визначення заставної ціни майна здійснюється банком та позичальником з врахуванням висновків незалежної експертної оцінки, зафіксованих у акті. При цьому заставна ціна може бути меншою за ціну, визначену експертизою, оскільки банк може передбачити особливість впливу ринкових факторів та витрат, пов’язаних з реалізацією.
Заставодавець має бути власником майна, що приймається під заставу, або мати право повного господарського володіння чи оперативного управління цим майном, що визначається Статутом або відповідним чином оформленим дорученням
- до документів, що підтверджують право власності на заставлене майно, відносяться правовстановлюючі документи, вказані в Додатку № 1 до “Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб”, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.98 р.;
- для перевірки наявності у заставодавця права власності на об’єкти нерухомого майна на момент звернення за отриманням кредиту, окрім правовстановлюючого документа необхідно вимагати від заставодавця надання довідки - характеристики Бюро технічної інвентаризації, виданої не пізніше двох тижнів до звернення позичальника до банку за отриманням кредиту.
- якщо у заставу пропонуються транспортні засоби, необхідно вимагати у заставодавця свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (в залежності від виду транспортного засобу таке свідоцтво видається уповноваженим органом на підставі правовстановлюючих документів на цей засіб).
- при заставі акцій відкритих акціонерних товариств необхідно вимагати у заставодавця сертифікати акцій, виписку з реєстру власників іменних цінних паперів.
Предмет застави має бути таким, що:
вільно відчужується (тобто не повинен бути під арештом, на нього не повинно бути звернуто стягнення, не знаходиться в оренді у третьої особи, тощо);
вартість якого можна реально оцінити;
яке може довго зберігатися та зберігання його відносно недороге;
реалізувати яке можна в найкоротший термін.
Не можуть бути предметом застави:
- національні, культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;
- вимоги, що мають особистий характер (тобто права, що не мають майнового змісту та не можуть бути відчужені від носіїв-наприклад, авторське), а також інші вимоги, застава яких забороняється законом;
- об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що перебувають в процесі корпоратизації;
- майно і кошти благодійних організацій;
- приватизаційні папери.
Виходячи з вимог законодавства про заставу, приватизацію та про казенні підприємства, для запобігання надмірного ризику при реалізації предмету застави, основні фонди казенного підприємства не повинні прийматися у заставу. Інше майно казенного підприємства може передаватися таким підприємством у заставу без дозволу органу, уповноваженого управляти цим майном, якщо інше не передбачено Статутом цього підприємства.
Недоцільно приймати в заставу:
- промислове та торгівельне обладнання із строком експлуатації або виготовлення понад 5 років;
- основні фонди виробничого призначення (крім майнових комплексів), які не можуть бути виділені в окремо розташовані одиниці і не мають незалежного енерго-, водо-, теплопостачання та під’їзних шляхів;
- автомобілі із строком випуску понад 3-5 років та пробігом: для автомобілів іноземного виробництва - понад 150 тис.км., республік колишнього СРСР - понад 70 тис км.;
- оргтехніку та побутову техніку строком виготовлення чи експлуатації понад 2 роки;
- залежалі (понад 1 року) товарні запаси, залежала сировина та товари в обігу та переробці, які не користуються попитом;
- майнові права по договорах (контрактах), дебіторська заборгованість по яких є простроченою;
- будинки або квартири, що знаходяться в приватній власності заставодавця, якщо в них проживають та прописані неповнолітні діти і інваліди.
Предмет застави не повинен бути переданий у заставу по інших зобов’язаннях позичальника, або бути предметом інших зобов’язань, в т.ч. договору оренди чи лізінгу. Щодо рухомого майна, цю обставину необхідно перевірити за допомогою Державного реєстру застав рухомого майна, а щодо нерухомого - за відомостями державних нотаріальних контор. Одночасно, в договорі застави з банком повинно бути обов’язково передбачено, що наступні застави майна, яке передано у заставу банку, не допускаються.
Предмет застави, що залишається у володінні заставодавця, має бути застрахований ним на користь банку.
В разі, якщо предмет застави знаходиться у спільній (колективній) власності, необхідно отримати дозвіл співвласника майна (наприклад, по майну господарських товариств, майну, яке є спільною власністю подружжя) на передачу його у заставу. При наданні у заставу квартири потрібна нотаріально завірена згода членів сім’ї заставодавця, що проживають у цій квартирі.
З метою збереження заставленого майна необхідно:
- по нерухомості та транспортних засобах одночасно з нотаріальним посвідченням відповідних договорів застави вимагати накладення заборони на відчуження нерухомого майна;
- по рухомому майну - проводити його реєстрацію в Державному реєстрі застав рухомого майна.
При прийнятті в заставу майнових прав по депозитному договору необхідно враховувати наступне.
Майнові права по депозитному договору в заставу може передавати як позичальник (якщо він є вкладником по депозитному договору), так і третя особа (майновий поручитель), яка є вкладником по депозитному договору.
При цьому, в заставу можуть прийматися майнові права як вже по укладеному депозитному договору, так і по спеціальному гарантійному депозиту, який відкривається вкладником на вимогу банку (відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України, затвердженої постановою Правління НБУ № 418 від 20.08.99 р.).
При використанні застави майнових прав по депозитному договору як засобу забезпечення виконання обовязків позичальника за кредитним договором необхідно враховувати наступне:
- сума депозиту має бути не меншою за 100 % суми кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом;
-строки надання кредиту повинні відповідати строкам залучення депозиту (в усякому разі термін повернення депозиту по депозитному договору не повинен наступати раніше, ніж термін повернення кредиту);
- сума депозиту, що враховується в якості застави за кредитом, має обліковуватися в банку на окремому депозитному рахунку.
Якщо в заставу пропонується депозит в іноземній валюті, необхідно враховувати , що використання іноземної валюти (зокрема валютного депозиту) на території України як застави потребує одержання індивідуальної ліцензії. Така ліцензія надається Національним банком України резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на ії здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.
Індивідуальна ліцензія на використання валютного депозиту як джерела забезпечення кредиту надається банку - юридичній особі.
Для оформлення ліцензії філії банку надають Промінвестбанку України наступні документи:
- клопотання банка на одержання індивідуальної ліцензії ;
- лист - звернення підприємства - заставодавця щодо згоди використання його валютного депозиту як застави;
- договір про депозитний вклад (оригінал) ;
- договір застави (оригінал) ;
- кредитний договір (оригінал) ;
- копія установчих документів підприємства.
При прийнятті в заставу векселів необхідно здійснити аналіз платоспроможності всіх зобов’язаних за векселями осіб, провести економічну та юридичну експертизу векселів та перевірити їх на відсутність дефектів.
При прийнятті в заставу акцій відкритих акціонерних товариств їх оцінка здійснюється відповідним підрозділом установи банку по роботі з цінними паперами за “Методичними рекомендаціями щодо використання акцій відкритих акціонерних товариств як предмету застави при наданні кредитів” та оформлюється відповідним висновком.
Одночасно з розглядом кредитним працівником можливості надання кредиту та для забезпечення відповідності всіх правовідносин банку, які виникають у процесі кредитування, вимогам законодавства, співробітники юридичної служби банку проводять перевірку установчих документів позичальника, перевіряють наявність повноважень представників позичальника на підписання договорів, наявність державної реєстрації та документів, що підтверджують право власності на заставне майно, наявність проекту договору застави та надають письмовий висновок.
Одночасно з розглядом кредитним та юридичним працівником можливостей надання кредиту працівники служби банківської безпеки проводять перевірку відсутності фактів порушень норм цивільного, кримінального та адміністративного законодавства підприємством та його керівниками, попереджають позичальника про кримінальну відповідальність за надання банку відомостей та документів, що заздалегідь не відповідають дійсності та надають письмовий висновок.
Після здійснення попередньо вказаних заходів кредитним працівником готується висновок у довільній формі щодо можливості (неможливості) кредитування потенційного позичальника( надання банківської гарантії), в якому відображається:
основні відомості про позичальника;
умови кредитування (суму кредиту, ціль, процентна ставка, терміни користування кредитом, нарахування та сплати відсотків) ;
висновок щодо платоспроможності та кредитоспроможності позичальника;
клас позичальника. Якщо позичальник віднесений до класу “Г” та “Д”, навести розрахунок очікуваних доходів банку від кредитування позичальника у порівнянні з розміром витрат на формування резерву на можливі втрати за кредитними операціями.
висновок щодо ліквідності та достатності забезпечення кредиту;
умови страхування;
пропозиції кредитному комітету.
На розгляд кредитного комітету філії банку разом із висновками кредитного працівника, співробітниками юридичної служби та служби безпеки надається заявка на отримання кредиту (надання банківської гарантії) та пакет документів, отриманих від позичальника, форми і таблиці, передбачені у додатку № 6 та схему руху кредитних коштів.
Кредитний комітет філії банку розглядає заявку кредиту та виносить рішення щодо доцільності кредитування, яке оформляється відповідним протоколом, підписаним всіма членами комітету.
Протоколи засідань кредитного комітету зберігаються в окремій справі у металевій шафі у визначеному керівником філії місці.
2.3. Оформлення кредитної документації.
При прийнятті позитивного рішення про надання кредиту (відкриття кредитної лінії ) на наступному етапі здійснюється оформлення кредитної документації працівниками філії банку: укладання кредитного договору та договору забезпечення виконання обов’язків позичальника за кредитним договором (договору застави, поруки, гарантії, страхування).
2.3.1. Кредитний договір.
Кредитний договір укладається в простій письмовій формі. На вимогу однієї з сторін, кредитний договір може бути нотаріально посвідченим.
Кредитний договір повинен укладатися від імені юридичної особи (Промінвестбанку України), а не від імені філії банку. Від банку кредитний договір підписує особа, яка уповноважена на це відповідною довіреністю банку. Неприпустимим є вживання в преамбулі договору назви банку чи позичальника, яка не передбачена їх установчими документами. При укладенні договору банк перевіряє документи, що підтверджують посадовий стан особи, яка підписала кредитний договір, та право цієї особи від імені позичальника підписувати договори. Після укладення договору належним чином завірені копії цих документів залишаються у банку.
В тексті кредитного договору необхідно вказати:
- назва та номер договору;
- дату та місце укладення договору;
- офіційне найменування сторін, які укладають кредитний договір;
- посилання на документи, що підтверджують повноваження осіб, які підписують договір;
- предмет договору (надання кредиту чи відкриття кредитної
лінії);
- суму кредиту (ліміт кредитної лінії);
- строк користування кредитом;
- розмір процентної ставки;
- дата (число, місяць, рік ) повернення кредиту;
- дати нарахування та сплати відсотків;
- права та обов’язки сторін;
- посилання на договір забезпечення виконання обов’язків по кредитному договору;
- відповідальність сторін;
- штрафні санкції;
- порядок розгляду спорів;
- термін дії договору,
- юридичні адреси та банківські реквізити сторін;
- підписи уповноважених представників сторін, які укладають договір.
Рішення щодо внесення будь-яких змін до умов кредитування (пролонгації кредиту, зміни плати за користування кредитом тощо) оформляється шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.
Для укладення додаткової угоди необхідно направити позичальнику письмову пропозицію щодо зміни умов кредитного договору або отримати таку пропозицію від позичальника. Позичальник розглядає пропозицію і дає відповідь у зумовлений пропозицією ініціатора строк. Зміни і доповнення умов кредитного договору оформлюються у тому ж порядку, в якому оформлений сам договір, тобто письмово - додатковою угодою сторін.
Додаткова угода до кредитного договору може укладатися в період його дії.
З метою безпомилкового укладення додаткової до кредитного договору необхідно точно вказати реквізити кредитного договору, умови якого змінюються (номер договору, назва договору, дата укладання, сторони договору, сума договору).
2.3.2. Договір застави.
При оформленні договору застави необхідно:
- забезпечити наявність в договорі застави детального посилання на кредитний договір, який забезпечується заставою, тобто вказати дату та номер кредитного договору, сторони кредитного договору, суму кредиту (ліміт кредитної лінії);
- вказати в договорі застави, що цим договором забезпечується не тільки повернення кредиту, а й сплата відсотків за користування ним, а також сплата штрафних санкцій у розмірах та випадках, передбачених кредитним договором та договором застави;
- отримати погодження (дозвіл) відповідних органів на укладення договору застави у випадках, передбачених ст. 11 Закону України “Про заставу”, а саме:
• при заставі цілісного майнового комплексу державного підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд необхідно отримати дозвіл органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном. Таким органом, як правило, виступає відповідне міністерство чи державний комітет.
• відкрите акціонерне товариство, створене в процесі корпоратизації, всі акції якого перебувають у державній власності, здійснює заставу належного йому майна за погодженням із засновником цього товариства.
• з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації.
- нотаріально посвідчити договір застави нерухомого майна, транспортних засобів чи космічних об’єктів. Відсутність нотаріального посвідчення призведе до визнання недійсними таких договорів застави;
- уникати прийняття майна та майнових прав заставодавця у заставу при наявності заборгованості заставодавця перед бюджетом на момент надання кредиту. В окремих випадках, договір застави може бути оформлено тільки за наявності письмового дозволу органу державної податкової служби на передачу конкретно визначених в дозволі майна (майнових прав) у заставу банку під конкретний кредит та на їх можливу подальшу реалізацію з направленням коштів від реалізації на погашення заборгованості за кредитним договором переважно перед іншими кредиторами.
Невід’ємною частиною договору застави повинен бути опис майна, що передається у заставу, який підписується представниками сторін і скріпляється печатками банку та заставодавця.
В описі вказується:
- повне найменування майна;
- кількість одиниць та їх вартість;
- характеристика предмету застави: марка, модель, заводський номер, державний стандарт та технічні умови (при їх наявності), рік випуску, строк експлуатації, процент зношення, тощо;
- балансова та оціночна вартість;
- місце та умови зберігання.
Такий опис робиться незалежно від визначення зазначеної інформації в договорі застави.
В договорі застави обов’язково передбачається можливість переоцінки заставленого майна в зв’язку із змінами кон’юнктури ринку.
При укладенні договору застави майнових прав по депозитному договору необхідно передбачати наступне:
- заставодавець до моменту повного виконання зобовязань по кредитному договору не має права вимагати дострокового повернення депозиту (у відповідності до ст. 17 Закону України “Про заставу”);
- право банку без окремого дозволу заставодавця списувати кошти з депозитного рахунку на погашення заборгованості по кредитному договору.
2.3.3 Договір поруки або гарантії.
При укладенні договору поруки або гарантії з метою забезпечення виконання обов’язків позичальника за кредитним договором, треба враховувати наступне:
- договори поруки і гарантії укладаються в простій письмовій формі;
- в договорах робиться детальне посилання на кредитний договір, виконання обов’язків по якому забезпечується порукою чи гарантією;
- якщо законом або договором поруки не встановлено інше, позичальник та поручитель виступають як солідарні боржники;
- гарант несе субсидіарну відповідальність і відповідає тільки у разі неможливості позичальника погасити кредит та сплатити відсотки;
- враховуючи, що Законом України “Про підприємства” державним підприємствам заборонено виступати гарантами, необхідно уникати укладення як договорів гарантії, так і договорів поруки, де гарантами чи поручителями виступають державні підприємства, оскільки порука і гарантія мають однакову правову природу.
2.3.4. Договір страхування фінансових ризиків.
При укладанні та виконанні договору страхування фінансових ризиків треба враховувати наступне:
- перед укладенням договору страхування фінансових ризиків
необхідно ознайомитися з правилами страхування, які затверджуються кожною страховою компанією індивідуально. Необхідно також перевірити наявність у страхової компанії ліцензії на право здійснення страхування фінансових ризиків, що надається Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю;
- договір страхування укладається в простій письмовій формі;
- в договорах робиться детальне посилання на кредитний договір, виконання обов’язків по якому забезпечується страхуванням;
- при забезпеченні кредиту страхуванням, кошти в рахунок кредиту можуть бути видані тільки після набрання договором страхування чинності. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу.
Необхідно звертати увагу на умови договорів страхування, які визначають підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування. Наприклад, такою підставою може бути несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин .
Всі договори реєструються в єдиній по установі банку книзі реєстрації договорів. Відомості, які необхідно занести до книги реєстрації - номер договору, дата укладення, найменування позичальника, процентна ставка, дата погашення кредиту, пізніше вноситься номер позичкового рахунку.
Після реєстрації договору кредитний працівник:
- перевіряє оформлену позичальником карту клієнта (додаток № 7);
- вводить до бази даних інформацію, необхідну для відкриття позичкового рахунку на підставі даних анкети контрагента;
- оформлює за встановленою формою типові розпорядження бухгалтерії в двох екземплярах щодо надання кредиту та щодо оприбуткування застави на позабалансовий рахунок;
- передає перші екземпляри цих розпоряджень головному бухгалтеру разом з оригіналом кредитної угоди та угоди по забезпеченню кредиту, другий екземпляр розпоряджень залишає для кредитної справи.
Номер позичкового рахунку позичальника разом з реєстраційним номером кредитного договору кредитний працівник проставляє в усіх необхідних документах, де ці реквізити передбачені .
Кредитний працівник заводить кредитну справу окремо на кожного позичальника. Всі документи в кредитній справі нумеруються по аркушах.
Перелік документів, які повинні знаходитися в кредитній справі позичальника:
• Документи, що надаються клієнтом для одержання кредиту;
• Схема руху кредитних коштів;
• Копії кредитного договору та додаткових угод до нього;
• Копії договорів щодо забезпечення кредиту (застави, гарантії, страхування, тощо) та інші документи в залежності від виду забезпечення;
• Висновок представника служби безпеки банку, працівників кредитного підрозділу та юридичної служби;
• Оцінка фінансового стану позичальника згідно з “Методикою оцінки фінансового стану та визначення класу позичальника” при наданні кредиту та щоквартально;
• Дозволи про надання (пролонгацію) позики (копії рішення кредитного комітету філії, повідомлення про рішення Головного кредитного комітету або Правління Промінвестбанку);
• Акти перевірки наявності майна, наданого в заставу (на момент видачі кредиту та щомісячно);
• Акти перевірки цільового використання кредиту;
• Акти оцінки вартості заставленого майна (з врахуванням змін кон`юнктури ринку) згідно з вимогами постанови Національного банку України від 27.03.98 № 122;
• Копії платіжних документів, що підтверджують факт надання та цільового використання кредитних коштів, нарахування і сплату відсотків, погашення кредиту, виписки з позичкового рахунку, розпорядження, тощо;
• Копії кореспонденції між банком та позичальником;
• Письмова документація по кожній зустрічі між будь-яким представником банку та позичальника;
• Копії документів про здійснення претензійно-позовної роботи.
Кредитна справа зберігається в металевій шафі у кредитному підрозділі банку. Оригінали кредитного договору, додаткових угод, договорів по забезпеченню кредиту враховуються на позабалансових рахунках та зберігаються у сховищі банку.
07.10.01 Усенко О.А.
Література
1. Финансы, деньги, кредит, под редакцией О.В. Соколовой, Москва. Юристъ –2000г.
2. Кредитування. Правове регулювання банківської та інвестиційної діяльності в Україні. Український науково-дослідний центр економіки будівництва “ЕКОБУД”, Київ 1997 р.
3. Управление кредитыми рисками заемщика, кредитора, страховщика. Попович В.М., Степаненко А.И. Правові джерела, Киев, 1996г.
4. Промінвестбанк в економічній системі України, П.В. Матвієнко, Наукова думка, Київ, 2000р.
5. Правила краткосрочного кредитования юридических лиц в национальной валюте Украины. Киев. ном.14 от 3 февраля 1995г. Утверждено решением правления Проминвестбанка.
6. Методические рекомендации для проведения анализа (экспертизы) кредитного проекта. ном 2-13/720 от 11.06.97г.
7. Журнал Банковское дело 1-1996 г.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)