http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1529
В сурдопедагогіці за основу вивчення і вирішення проблеми порушеного розвитку дитини зі слуховою депривацією складають саме загальнотеоретичні ідеї Л.С.Виготського [10]. Зпираючись на системний похід до аналізу структури дефекту, необхідно оцінювати причинну обумовленість зміни розвитку у такої дитини з врахуванням первинного дефекту, який обумовлює цілий ряд порушень, різноманітних за своїм характером, силою та значимостю. Однак загальним для таких дітей є те, що виникші на тому чи іншому етапі онтогенезу порушення впливають на процес його подальшого розвитку. У дітей з порушеним слухом спостерігається один із видів психічного дизонтогенезу — дефіцитарний розвиток, який відрізняється рядом особливостей. Даний вид дизонтогенезу передбачає наявність первинного дефекту аналізатора або соматичної системи, що обумовлює недорозвиток психичесних функцій, формування яких знаходиться в безпосередній залежності від первинної симптоматики. Тому, якщо співставляти тенденції розвитку дитини в нормі і в умовах порушеного розвитку, то слід відмітити: для нормального розвитку дитини характерно, що основу складних механізмів координації нових зв язків виконує гетерохронія, а для дитини з обмеженими можливостями здоров я характерна диспропорція в розвитку, яка має назву асинхронія , в якій проявляється явище ретардації, останнє розглядається, як незавершеність, відставання в окремих періодах розвитку [1].
Комментариев нет:
Отправить комментарий