среда, 13 января 2016 г.

Методики дослідження зорового сприйняття у глухих та слабочуючих дітей

http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1533

З метою вивчення зорового сприйняття у глухих і слабочуючих дітей в психології використовують методику “Впізнавання фігур”, методику Головіної Т.Н. дослідження здатності до цілісного сприйняття форми предметів та методику шифровки символів.

Застосування методу спостереження та вивчення анамнезу життя дітей з вадами слуху для виявлення порушень у їх пізнавальній діяльності

http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1532

Для загального ознайомлення з певними особливостями дітей з порушенням слуху на початку був зібраний анамнез життя кожної досліджуваної дитини.

МЕТОДИ ТА МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПІЗНАВАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ У ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ

http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1531

Теоретичний аналіз особливостей психічних функцій у дітей з порушенням слуху підтвердив тезу про наявність компенсаторної функції зорового аналізатора у глухих та слабкочуючих дітей, в результаті чого у них наочно-зорові форми пізнання переважають над словесно-логічними.

Вплив порушення мовного розвитку дітей з вадами слуху на протікання їх психічних процесів

http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1530

У розвитку дитини слух і мова тісно пов язані між собою. Оволодіння мовою — однією з центральних найважливіших психічних функцій, у визначальному ступені залежить від слуху. Дитина, що має серйозні дефекти слуху, не зможе самостійно навчитися говорити, тому що нечітко сприймає звукову мову, не чує звукових зразків. Слух має виняткове значення для формування вимовної сторони мови. Дитина з вадами слуху не може контролювати власну вимову. Відповідно від цього в значній мірі страждає його усне мовлення. Всі ці фактори негативно впливають на процес оволодіння всією складною системою мови, а отже, обмежують можливості навчання й пізнання навколишнього світу. Мова лежить в основі розвитку інших пізнавальних процесів, тому її відсутність або недорозвинення порушує розумову діяльність [14].

Характеристика психічних функцій у дітей з порушенням слуху

http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1529

В сурдопедагогіці за основу вивчення і вирішення проблеми порушеного розвитку дитини зі слуховою депривацією складають саме загальнотеоретичні ідеї Л.С.Виготського [10]. Зпираючись на системний похід до аналізу структури дефекту, необхідно оцінювати причинну обумовленість зміни розвитку у такої дитини з врахуванням первинного дефекту, який обумовлює цілий ряд порушень, різноманітних за своїм характером, силою та значимостю. Однак загальним для таких дітей є те, що виникші на тому чи іншому етапі онтогенезу порушення впливають на процес його подальшого розвитку. У дітей з порушеним слухом спостерігається один із видів психічного дизонтогенезу — дефіцитарний розвиток, який відрізняється рядом особливостей. Даний вид дизонтогенезу передбачає наявність первинного дефекту аналізатора або соматичної системи, що обумовлює недорозвиток психичесних функцій, формування яких знаходиться в безпосередній залежності від первинної симптоматики. Тому, якщо співставляти тенденції розвитку дитини в нормі і в умовах порушеного розвитку, то слід відмітити: для нормального розвитку дитини характерно, що основу складних механізмів координації нових зв язків виконує гетерохронія, а для дитини з обмеженими можливостями здоров я характерна диспропорція в розвитку, яка має назву асинхронія , в якій проявляється явище ретардації, останнє розглядається, як незавершеність, відставання в окремих періодах розвитку [1].

Визначення поняття психічні функції та особливості їх проявів в дитячому віці

http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1528

Перш ніж розглянути питання щодо особливостей психічних функцій у дітей з порушенням слуху надамо визначення поняттю “психічні функції” та відслідкуємо особливості їх проявів в дитячому віці.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПСИХІЧНИХ ФУНКЦІЙ У ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ

http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1527

В сурдопедагогіці за основу вивчення і вирішення проблеми порушеного розвитку дитини зі слуховою депривацією складають загальнотеоретичні ідеї Л.С. Виготського. На його думку глухота як органічний дефект, що розглядається виключно з боку фізичного розвитку та формування дитини, не є вадою особливо тяжкою. Більшою мірою ця вада залишається більш або менш ізольованою, її прямий вплив на розвиток в цілому порівняно невеликий; вона не викликає зазвичай будь-яких особливо тяжких порушень і затримок в загальному розвитку. Але викликана цим дефектом німота, відсутність людської мови, неможливість оволодіння мовою створюють одне з найтяжчих ускладнень всього культурного розвитку такої дитини. Весь культурний розвиток глухої дитини буде протікати за іншим руслом, ніж нормальної [10].