http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1326
Основним завданням фінансового, бухгалтерського обліку обігових засобів у сфері виробництва є: контроль, за збереженням в місцях його зберігання, правильне та своєчасне оформлення необхідної документації на всіх етапах. Задачі бухгалтерського обліку до обігових засобів у сфері виробництва є вивчення структури ТМЦ, документального оформлення відвантаження товарів, господарчі потреби, організація оперативного і бухгалтерського обліку видатку товарів. Для вирішення цих питань слід зробити конкретні методи оцінки, обліку і контролю за ТМЦ, запропонувати поліпшення обліку ТМЦ в рамках можливих способів ведення бухгалтерського обліку, зафіксованих в нормативних положеннях по бухгалтерському обліку. Облік не тільки здатен забезпечити зберігання ТМЦ але і дати передумови для аналізу запасів з метою більш плідного управління ними.
вторник, 22 декабря 2015 г.
Стан проблеми і нормативно - правове регулювання обігових засобів у сфері виробництва
http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1325
На металургійних підприємствах України проблема із плануванням витрати ресурсів. Перехід від планової економіки до ринкового привів до того, що підприємства повинні самі займатися придбанням матеріальних ресурсів для своєї господарської діяльності. Висока ринкова вартість ресурсів і її триваючий ріст приводять до того, що підприємствам стало невигідно закуповувати відразу більші партії. Особливо в тих випадках, коли обсяг випускається номенклатуры, що, продукції дуже великий. Не відомо, яка продукція найближчим часом буде викликана на ринку й принесе найбільший прибуток. Більші закупівлі ресурсів приводять до того, що склади можуть бути заповнені тими ресурсами, які використовуються у виробництві нерентабельної продукції. У той час як викликана інша продукція, у виробництві може використовуватися зовсім нові технології й матеріальні ресурси. Зберігання матеріальних ресурсів - це недешеве заняття. Особливо якщо це стосується дорогих матеріалів. Для них, як правило, потрібні особливі умови зберігання (температура, вологість), що обслуговує персонал для розвантаження й формування внутрішніх складів, перекладу матеріалів із внутрішніх складів підприємства у виробництво. Для більшості підприємств останнім часом більше вигідною формою роботи є виробництво з коліс . Всі ресурси, що надходять на підприємство, відразу ж пускаються у виробництво. Це вигідно, якщо вони доступні й доставка їх не викликає складностей. При цьому знижуються витрати на зберігання, транспортування. Це веде до зниження собівартості продукції, що згодом збільшує величину прибутку підприємства. [15]
На металургійних підприємствах України проблема із плануванням витрати ресурсів. Перехід від планової економіки до ринкового привів до того, що підприємства повинні самі займатися придбанням матеріальних ресурсів для своєї господарської діяльності. Висока ринкова вартість ресурсів і її триваючий ріст приводять до того, що підприємствам стало невигідно закуповувати відразу більші партії. Особливо в тих випадках, коли обсяг випускається номенклатуры, що, продукції дуже великий. Не відомо, яка продукція найближчим часом буде викликана на ринку й принесе найбільший прибуток. Більші закупівлі ресурсів приводять до того, що склади можуть бути заповнені тими ресурсами, які використовуються у виробництві нерентабельної продукції. У той час як викликана інша продукція, у виробництві може використовуватися зовсім нові технології й матеріальні ресурси. Зберігання матеріальних ресурсів - це недешеве заняття. Особливо якщо це стосується дорогих матеріалів. Для них, як правило, потрібні особливі умови зберігання (температура, вологість), що обслуговує персонал для розвантаження й формування внутрішніх складів, перекладу матеріалів із внутрішніх складів підприємства у виробництво. Для більшості підприємств останнім часом більше вигідною формою роботи є виробництво з коліс . Всі ресурси, що надходять на підприємство, відразу ж пускаються у виробництво. Це вигідно, якщо вони доступні й доставка їх не викликає складностей. При цьому знижуються витрати на зберігання, транспортування. Це веде до зниження собівартості продукції, що згодом збільшує величину прибутку підприємства. [15]
Общая характеристика и анализ модели рынка и положения своей фирмы на нем. Выявление конкурентных преимуществ создаваемой фирмы
http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1324
Олигополия — тип рыночной структуры несовершенной конкуренции, в которой доминирует крайне малое количество фирм. Олигополия – термин политэкономики обозначающий одну из форм господства монополий в капиталистических странах, когда несколько крупных конкурирующих фирм монополизируют поизводство и сбыт основной массы продукций в отрасли. Другим определением олигополистического рынка может являться значение индекса Герфиндаля, превышающее 2000. Олигополистическая взаимосвязь – необходимость уделять большое внимание действием конкурирующих фирм на олигополистичеком рынке при определенной цене и объему продукции. Олигополия с двумя участниками носит название дуополии. Олигополистический рынок состоит из небольшого числа продавцов, весьма чувствительных к политике ценообразования и маркетинговым стратегиям друг друга. Товары могут быть схожими (сталь, алюминий), а могут быть и не схожими (автомобили, компьютеры). Небольшое количество продавцов из – за того, что новым претендентам трудно проникнуть на этот рынок. Товар, реализуемый олигополистическими фирмами, может быть и дифференцированным и стандартизированным. Олигополия является одной из самых распространенных структур рынка в современной экономике. Почти все технически сложные отрасли промышленности: металлургия, химия, автомобилестроение, электроника и самолетостроение, имеют именно такую структуру.
Олигополия — тип рыночной структуры несовершенной конкуренции, в которой доминирует крайне малое количество фирм. Олигополия – термин политэкономики обозначающий одну из форм господства монополий в капиталистических странах, когда несколько крупных конкурирующих фирм монополизируют поизводство и сбыт основной массы продукций в отрасли. Другим определением олигополистического рынка может являться значение индекса Герфиндаля, превышающее 2000. Олигополистическая взаимосвязь – необходимость уделять большое внимание действием конкурирующих фирм на олигополистичеком рынке при определенной цене и объему продукции. Олигополия с двумя участниками носит название дуополии. Олигополистический рынок состоит из небольшого числа продавцов, весьма чувствительных к политике ценообразования и маркетинговым стратегиям друг друга. Товары могут быть схожими (сталь, алюминий), а могут быть и не схожими (автомобили, компьютеры). Небольшое количество продавцов из – за того, что новым претендентам трудно проникнуть на этот рынок. Товар, реализуемый олигополистическими фирмами, может быть и дифференцированным и стандартизированным. Олигополия является одной из самых распространенных структур рынка в современной экономике. Почти все технически сложные отрасли промышленности: металлургия, химия, автомобилестроение, электроника и самолетостроение, имеют именно такую структуру.
Общая характеристика и анализ модели рынка и положения своей фирмы на нем. Выявление конкурентных преимуществ создаваемой фирмы
http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1323
Олигополия — тип рыночной структуры несовершенной конкуренции, в которой доминирует крайне малое количество фирм. Олигополия – термин политэкономики обозначающий одну из форм господства монополий в капиталистических странах, когда несколько крупных конкурирующих фирм монополизируют поизводство и сбыт основной массы продукций в отрасли. Другим определением олигополистического рынка может являться значение индекса Герфиндаля, превышающее 2000. Олигополистическая взаимосвязь – необходимость уделять большое внимание действием конкурирующих фирм на олигополистичеком рынке при определенной цене и объему продукции. Олигополия с двумя участниками носит название дуополии. Олигополистический рынок состоит из небольшого числа продавцов, весьма чувствительных к политике ценообразования и маркетинговым стратегиям друг друга. Товары могут быть схожими (сталь, алюминий), а могут быть и не схожими (автомобили, компьютеры). Небольшое количество продавцов из – за того, что новым претендентам трудно проникнуть на этот рынок. Товар, реализуемый олигополистическими фирмами, может быть и дифференцированным и стандартизированным. Олигополия является одной из самых распространенных структур рынка в современной экономике. Почти все технически сложные отрасли промышленности: металлургия, химия, автомобилестроение, электроника и самолетостроение, имеют именно такую структуру.
Олигополия — тип рыночной структуры несовершенной конкуренции, в которой доминирует крайне малое количество фирм. Олигополия – термин политэкономики обозначающий одну из форм господства монополий в капиталистических странах, когда несколько крупных конкурирующих фирм монополизируют поизводство и сбыт основной массы продукций в отрасли. Другим определением олигополистического рынка может являться значение индекса Герфиндаля, превышающее 2000. Олигополистическая взаимосвязь – необходимость уделять большое внимание действием конкурирующих фирм на олигополистичеком рынке при определенной цене и объему продукции. Олигополия с двумя участниками носит название дуополии. Олигополистический рынок состоит из небольшого числа продавцов, весьма чувствительных к политике ценообразования и маркетинговым стратегиям друг друга. Товары могут быть схожими (сталь, алюминий), а могут быть и не схожими (автомобили, компьютеры). Небольшое количество продавцов из – за того, что новым претендентам трудно проникнуть на этот рынок. Товар, реализуемый олигополистическими фирмами, может быть и дифференцированным и стандартизированным. Олигополия является одной из самых распространенных структур рынка в современной экономике. Почти все технически сложные отрасли промышленности: металлургия, химия, автомобилестроение, электроника и самолетостроение, имеют именно такую структуру.
Конструкція двохщілинного керуючого золотника, що реалізує вібраційну лінеаризацію
http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1322
Відзначено, що реалізація золотника з нульовим перекриттям практично утруднена, і в ряді випадків, керуючий золотник виконують з невеликим позитивним перекриттям (0,1–0,5 мм) і осцилюючим рухом втулки. При невеликих масах плунжера його осцилюючий рух здійснюється подачею на вхід у керуючий електромагніт одночасно з керуючим сигналом перемінного струму частотою 50–100 Гц, що не тільки збуджує осцилюючий рух плунжера з амплітудою 0,3–0,5 мм, але і звужує петлю гістерезису електромагніта.
Відзначено, що реалізація золотника з нульовим перекриттям практично утруднена, і в ряді випадків, керуючий золотник виконують з невеликим позитивним перекриттям (0,1–0,5 мм) і осцилюючим рухом втулки. При невеликих масах плунжера його осцилюючий рух здійснюється подачею на вхід у керуючий електромагніт одночасно з керуючим сигналом перемінного струму частотою 50–100 Гц, що не тільки збуджує осцилюючий рух плунжера з амплітудою 0,3–0,5 мм, але і звужує петлю гістерезису електромагніта.
Гідроапарати з вібраційною лінеаризацією і гідравлічним вібраційним контуром
http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1321
Для зниження впливу сил тертя в гідроапаратах, і отже збільшенні його чутливості до керуючого сигналу, зменшенні часу регулювання і гістерезису в [6] запропоновано використовувати спосіб вібраційної лінеаризації. Сутність цього способу полягає в тому, що плунжеру чи гільзі надаються змушені коливання з малою амплітудою (порядку 0,1 мм) і відносно великою частотою (80-100 Гц). Змушені коливання можуть бути створені за допомогою електричних, механічних гідравлічних вібраційних контурів. Якщо насос має парне число поршнів, пульсації тактів нагнітання співпадають з пульсаціями тактів всмоктування, результуючі коливання тиску у цьому випадку мають більш високу амплітуду. Діапазон частот пульсацій тиску і, як наслідок, збуджуючих сил лежить в межах 25 - 8000 Гц и перекриває діапазон власних частот деталей насоса та інших елементів гідроприводу, що при певних умовах може викликати резонанс [18].
Для зниження впливу сил тертя в гідроапаратах, і отже збільшенні його чутливості до керуючого сигналу, зменшенні часу регулювання і гістерезису в [6] запропоновано використовувати спосіб вібраційної лінеаризації. Сутність цього способу полягає в тому, що плунжеру чи гільзі надаються змушені коливання з малою амплітудою (порядку 0,1 мм) і відносно великою частотою (80-100 Гц). Змушені коливання можуть бути створені за допомогою електричних, механічних гідравлічних вібраційних контурів. Якщо насос має парне число поршнів, пульсації тактів нагнітання співпадають з пульсаціями тактів всмоктування, результуючі коливання тиску у цьому випадку мають більш високу амплітуду. Діапазон частот пульсацій тиску і, як наслідок, збуджуючих сил лежить в межах 25 - 8000 Гц и перекриває діапазон власних частот деталей насоса та інших елементів гідроприводу, що при певних умовах може викликати резонанс [18].
Вимоги до гідроапаратів
http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1320
Основною і невід ємною частиною гідравлічних систем є гідравлічна апаратура, характеристики, і якість якої значною мірою визначають характеристики і якість усієї системи. Відповідно до визначення наведеного у [2] гідроапарат - пристрій, якмй керує потоком робочої рідини, змінює чи підтримує заданий тиск чи витрату рідини, або змінює напрямок потоку, служить для його пуску чи зупинки. Основним технічним елементом гідроапарата є запірно-регулюючий елемент, що являє собою деталь, яка рухається, при переміщенні якої частково чи цілком перекривається його прохідний перетин. У залежності від конструктивного виконання запірно - регулюючий елемент гідроапарати бувають золотникові, клапанні і кранові. Сформулюємо основні вимоги до гідроапаратів: відповідність форми статичної характеристики необхідній, при відсутності витоків; відповідність динамічних властивостей заданим, при одночасному збільшенні ККД, запобіганні чи обмеженні гідравлічного удару; можливістю організації тимчасового регулювання і безпосереднього керування від ПК; забезпечення працездатності в заданому діапазоні температур і перемінних кліматичних умов, використання робочих рідин різних типів; усунення кавітації, а у випадку її появи зведення її впливу до мінімуму; мінімізація габаритів, при збереженні уніфікованих приєднувальних розмірів; поліпшення стану поверхонь, що труться, за рахунок їх хімічної і термічної обробки, використання високих технологій.
Основною і невід ємною частиною гідравлічних систем є гідравлічна апаратура, характеристики, і якість якої значною мірою визначають характеристики і якість усієї системи. Відповідно до визначення наведеного у [2] гідроапарат - пристрій, якмй керує потоком робочої рідини, змінює чи підтримує заданий тиск чи витрату рідини, або змінює напрямок потоку, служить для його пуску чи зупинки. Основним технічним елементом гідроапарата є запірно-регулюючий елемент, що являє собою деталь, яка рухається, при переміщенні якої частково чи цілком перекривається його прохідний перетин. У залежності від конструктивного виконання запірно - регулюючий елемент гідроапарати бувають золотникові, клапанні і кранові. Сформулюємо основні вимоги до гідроапаратів: відповідність форми статичної характеристики необхідній, при відсутності витоків; відповідність динамічних властивостей заданим, при одночасному збільшенні ККД, запобіганні чи обмеженні гідравлічного удару; можливістю організації тимчасового регулювання і безпосереднього керування від ПК; забезпечення працездатності в заданому діапазоні температур і перемінних кліматичних умов, використання робочих рідин різних типів; усунення кавітації, а у випадку її появи зведення її впливу до мінімуму; мінімізація габаритів, при збереженні уніфікованих приєднувальних розмірів; поліпшення стану поверхонь, що труться, за рахунок їх хімічної і термічної обробки, використання високих технологій.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)