http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8183
У профільному з єднанні (рис. 13.4) охоплююча та охоплювана поверхні деталей мають некруглу форму в поперечному перерізі. Це дає змогу передавати обертовий момент без використання додаткових деталей. Такі з єднання застосовують для встановлення на валах рукояток, маховиків, а інколи й важконаванта жених деталей (з єднання корабельного тягового гвинта з трансмісійним валом).
воскресенье, 19 ноября 2017 г.
ПРЕСОВІ З ЄДНАННЯ
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8182
З єднання деталей за допомогою посадок із гарантованим натягом називають пресовими. Ці з єднання займають деяке проміжне положення між роз ємними та нероз ємними з єднаннями. При невеликих натягах пресові з єднання допускають неодноразове складання та розбирання без пошкодження деталей, але при цьому дещо зменшується несуча здатність з єднання. При великих натягах під час розбирання з єднань можливі значні пошкодження, а деколи і руйнування деталей з єднання. Особливістю пресових з єднань є те, що вони здійснюються без додаткових деталей.
З єднання деталей за допомогою посадок із гарантованим натягом називають пресовими. Ці з єднання займають деяке проміжне положення між роз ємними та нероз ємними з єднаннями. При невеликих натягах пресові з єднання допускають неодноразове складання та розбирання без пошкодження деталей, але при цьому дещо зменшується несуча здатність з єднання. При великих натягах під час розбирання з єднань можливі значні пошкодження, а деколи і руйнування деталей з єднання. Особливістю пресових з єднань є те, що вони здійснюються без додаткових деталей.
ЗВАРНІ З ЄДНАННЯ
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8181
Зварювання – технологічний процес з єднання деталей, який здійснюється при місцевому нагріванні стику деталей до розплавленого або пластичного стану їх із подальшим взаємним деформуванням. Утворення такого типу з єднання базується на використанні сил молекулярного зчеплення.
Зварювання – технологічний процес з єднання деталей, який здійснюється при місцевому нагріванні стику деталей до розплавленого або пластичного стану їх із подальшим взаємним деформуванням. Утворення такого типу з єднання базується на використанні сил молекулярного зчеплення.
Конспект лекцій по деталям машин (word)
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8180
Конспект лекцій по деталям машин (word)
Конспект лекцій по деталям машин (word)
З ЄДНАННЯ МЕТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8179
З ЄДНАННЯ МЕТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ
4.1. Загальні відомості
У будівництві використовують такі основні ви¬ди з єднань: за допомогою зварювання, болтові, на заклепках.
Найпоширенішими є зварні з єднання (близько 95 % усіх з єднань), хоча болтові й за¬клепкові з єднання відомі раніше. Винахідником зварювання є вітчизняний вчений М. М. Бернардос. У 1882 р. він запатентував Спосіб з єднання і роз єднання металів дією електричного струму , в якому запропоновано розігрівати метал елект¬ричною дугою з використанням неплавких вугіль¬них електродів. Метал, потрібний для заповнення об єму шва, отримували за рахунок присадкового стержня, що плавився в електричній дузі.
Цей процес був удосконалений російським вче¬ним М.Г.Слав яновим, який у 1888 р. запропо¬нував спосіб зварювання електродом, що плавить¬ся. У 20-х роках минулого століття ідеї зварювання розробляв Д. А. Дульчевський, а з кінця 30-х ро¬ків — акад. Є. О. Патон, який запровадив біль¬шість із сучасних методів зварювання. Нині спра¬ву акад. Є. О. Патона продовжують вчені Укра¬їнського інституту електрозварювання, який віді¬грає роль провідної науково-дослідної установи світового масштабу.
Широке застосування зварних з єднань забезпечують такі їхні переваги:
− висока міцність та надійність;
− відсутність проміжних деталей та отворів (що спрощує конструкцію);
− простота виконання;
− економія металу на 10-20% порівняно з бол¬товими та заклепковими з єднаннями (через відсутність ослаблень та проміжних деталей);
− високий рівень механізації та автоматизації процесів зварю-вання.
Водночас зварні з єднання мають певні недоліки:
− залишкові деформації та напруження внаслідок нерівномірного нагрівання та вистигання металу;
− значні концентрації напружень поблизу та без¬посередньо у швах, що зумовлює зниження міцності при повторних і вібраційних навантаженнях;
− у навколошовній зоні термічно та механічно зміцнені метали відпускаються;
− для виконання зварного з єднання потрібне спеціальне обладнання.
У будівництві найбільше використовують електродугове зварювання. За рівнем механізації та автоматизації процесів розрізняють такі його види: ручне, напівавтоматичне (автоматизована подача зварювальних матеріалів і ручне перемі-щення дуги вздовж шва) та автоматизоване зва¬рювання (всі операції автоматизовано).
За способом заповнення шва металом та тех¬нологічними ознаками розрізняють:
− зварювання електродом, що плавиться;
− зварювання неплавким електродом (вугільним чи во-льфрамовим із введенням у дугу присад¬кового стержня для отримання необхідного об єму рідкого металу і заповнення шва).
Розплавлений метал ізолюється від дії атмо¬сферного повітря шаром шлаку, флюсу чи стру¬менем захисного газу.
З єднання за допомогою заклепок використовують у металевих конструкціях з 20-х років XIX ст. Болтові з єднання з я-вилися практично одночасно з чавунними кон¬струкціями (близько середини XVIII ст.). Бага¬торічна практика використання таких з єднань свідчить про їхню високу надійність.
Болти широко використовують під час мон¬тажу конструкцій, що зумовлено простотою їх встановлення. Вони не потребують спеціалізова¬ного обладнання. Відсутність термічної дії дає змогу уникнути залишкових напружень та де¬формацій. Отвори під болти чи заклепки є віднос¬но невеликими концентраторами напружень. Цим забезпечується необхідна надійність конструкцій при несприятливому характері навантажень. Тому при інтенсивних динамічних, вібраційних та повторних навантаженнях доцільно використову¬вати заклепкові й болтові з єднання.
З ЄДНАННЯ МЕТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ
4.1. Загальні відомості
У будівництві використовують такі основні ви¬ди з єднань: за допомогою зварювання, болтові, на заклепках.
Найпоширенішими є зварні з єднання (близько 95 % усіх з єднань), хоча болтові й за¬клепкові з єднання відомі раніше. Винахідником зварювання є вітчизняний вчений М. М. Бернардос. У 1882 р. він запатентував Спосіб з єднання і роз єднання металів дією електричного струму , в якому запропоновано розігрівати метал елект¬ричною дугою з використанням неплавких вугіль¬них електродів. Метал, потрібний для заповнення об єму шва, отримували за рахунок присадкового стержня, що плавився в електричній дузі.
Цей процес був удосконалений російським вче¬ним М.Г.Слав яновим, який у 1888 р. запропо¬нував спосіб зварювання електродом, що плавить¬ся. У 20-х роках минулого століття ідеї зварювання розробляв Д. А. Дульчевський, а з кінця 30-х ро¬ків — акад. Є. О. Патон, який запровадив біль¬шість із сучасних методів зварювання. Нині спра¬ву акад. Є. О. Патона продовжують вчені Укра¬їнського інституту електрозварювання, який віді¬грає роль провідної науково-дослідної установи світового масштабу.
Широке застосування зварних з єднань забезпечують такі їхні переваги:
− висока міцність та надійність;
− відсутність проміжних деталей та отворів (що спрощує конструкцію);
− простота виконання;
− економія металу на 10-20% порівняно з бол¬товими та заклепковими з єднаннями (через відсутність ослаблень та проміжних деталей);
− високий рівень механізації та автоматизації процесів зварю-вання.
Водночас зварні з єднання мають певні недоліки:
− залишкові деформації та напруження внаслідок нерівномірного нагрівання та вистигання металу;
− значні концентрації напружень поблизу та без¬посередньо у швах, що зумовлює зниження міцності при повторних і вібраційних навантаженнях;
− у навколошовній зоні термічно та механічно зміцнені метали відпускаються;
− для виконання зварного з єднання потрібне спеціальне обладнання.
У будівництві найбільше використовують електродугове зварювання. За рівнем механізації та автоматизації процесів розрізняють такі його види: ручне, напівавтоматичне (автоматизована подача зварювальних матеріалів і ручне перемі-щення дуги вздовж шва) та автоматизоване зва¬рювання (всі операції автоматизовано).
За способом заповнення шва металом та тех¬нологічними ознаками розрізняють:
− зварювання електродом, що плавиться;
− зварювання неплавким електродом (вугільним чи во-льфрамовим із введенням у дугу присад¬кового стержня для отримання необхідного об єму рідкого металу і заповнення шва).
Розплавлений метал ізолюється від дії атмо¬сферного повітря шаром шлаку, флюсу чи стру¬менем захисного газу.
З єднання за допомогою заклепок використовують у металевих конструкціях з 20-х років XIX ст. Болтові з єднання з я-вилися практично одночасно з чавунними кон¬струкціями (близько середини XVIII ст.). Бага¬торічна практика використання таких з єднань свідчить про їхню високу надійність.
Болти широко використовують під час мон¬тажу конструкцій, що зумовлено простотою їх встановлення. Вони не потребують спеціалізова¬ного обладнання. Відсутність термічної дії дає змогу уникнути залишкових напружень та де¬формацій. Отвори під болти чи заклепки є віднос¬но невеликими концентраторами напружень. Цим забезпечується необхідна надійність конструкцій при несприятливому характері навантажень. Тому при інтенсивних динамічних, вібраційних та повторних навантаженнях доцільно використову¬вати заклепкові й болтові з єднання.
Горячие трещины в сварных соединениях
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8178
Таким образом, в ходе освещения данной темы мы имели возможность убедится, что горячие трещины в сварных соединениях представляют серьёзную опасность для работоспособности сварных соединений, однако, при соблюдении технологии и режимов сварки, их появление можно исключить с большой вероятностью.
Таким образом, в ходе освещения данной темы мы имели возможность убедится, что горячие трещины в сварных соединениях представляют серьёзную опасность для работоспособности сварных соединений, однако, при соблюдении технологии и режимов сварки, их появление можно исключить с большой вероятностью.
Визначення довговічності металічних матеріалів та зварних з’єднань при циклічному навантаженні і наводнюванні
http://www.ce-studbaza.ru/werk.php?id=8177
Рудавский Д.В. Определение долговечности металлических материалов и сварных соединений при циклическом нагружении и наводороживании. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата технических наук по специальности 01.02.04 – механика деформированного твердого тела. – Физико-механический институт им. Г.В. Карпенка, Львов, 2004.
Диссертация посвящена разработке методик оценки долговечности наводороженных металлических материалов и сварных соединений элементов металлоконструкций на стадии развития усталостных трещин. На базе энергетического подхода механики разрушения материалов в работе предлагается ряд расчетных моделей для определения периодов зарождения и докритического роста усталостных макротрещин в наводороженных неоднородных по механическим свойствам металлических материалах. Влияние на разрушение присутствующей в металле концентрации водорода моделируется снижением критических деформационных характеристик материала по линейному закону от уровня концентрации водорода. Для определения концентрации водорода в зоне предразрушения возле вершины трещины в работе аналитическим методом получено решение одномерной задачи диффузии водорода в поле механических напряжений с учетом предыдущего наводороживания. С помощью комбинации метода конечных элементов и разностной схемы получено распределение поля концентрации водорода в сварном соединении как численное решение двухмерной задачи диффузии в поле механических напряжений.
В работе сформулировано расчетную модель зарождения усталостной микротрещины возле наводороженной вершины концентратора напряжений, а также расчетную модель для определения периода подрастания зародившейся микро-трещины до макроскопических размеров. Показано, что этот период может составлять значительную часть от общей долговечности элемента металлоконструкции. В основу этих расчетных моделей заложен энергетический критерий усталостного разрушения материалов, согласно которому в произвольном элементе объема металла произойдет усталостное разрушение, если суммарная энергия рассеивания в нем пластических деформаций при циклическом нагружении достигнет критического значения. Полученные расчетные периоды зарождения сопоставлены с известными в литературе экспериментальными данными.
В работе предложено расчетную модель для определения периода докритического роста усталостной макротрещины в наводороженном неоднородном по механическим свойствам материале, прибывающего в условиях плоского напряженного состояния. Сформулированная модель позволяет учитывать влияние на усталостное разрушение касательной сопоставляющей тензора механических напряжений. В основу модели заложено уравнение баланса энергий в упруго-пластическом теле. С помощью полученных в рамках модели кинетических уравнений можно определять траекторию и период докритического роста усталостной макротрещины.
Используя определяющие уравнения этой модели, в работе были рассмотрены некоторые важные с практической точки зрения прикладные задачи, а именно. Задача об определении долговечности наводороженного стыкового сварного соединения с непроваром. Для определения коэффициента интенсивности напряжений для усталостной криволинейной трещины в данном случае использовано известный в литературе метод эквивалентности равнокасательных трещин. В работе также рассмотрена задача оценки остаточного ресурса элемента газопровода с внутренней полуэллиптической поверхностной трещиной. Задача решена с предположением о сохранении трещиной в процессе ее продвижения полуэллиптической формы. Расчеты показали, что присутствие в элементе металлоконструкции сравнительно невысокого уровня концентрации водорода может существенно снижать его остаточную долговечность при циклическом нагружении.
Ключевые слова: концентрация водорода, циклическое нагружение, энергия рассеивания пластических деформаций, зарождение усталостной трещины, сварные соединения, долговечность, полуэллиптическая трещина.
Рудавский Д.В. Определение долговечности металлических материалов и сварных соединений при циклическом нагружении и наводороживании. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата технических наук по специальности 01.02.04 – механика деформированного твердого тела. – Физико-механический институт им. Г.В. Карпенка, Львов, 2004.
Диссертация посвящена разработке методик оценки долговечности наводороженных металлических материалов и сварных соединений элементов металлоконструкций на стадии развития усталостных трещин. На базе энергетического подхода механики разрушения материалов в работе предлагается ряд расчетных моделей для определения периодов зарождения и докритического роста усталостных макротрещин в наводороженных неоднородных по механическим свойствам металлических материалах. Влияние на разрушение присутствующей в металле концентрации водорода моделируется снижением критических деформационных характеристик материала по линейному закону от уровня концентрации водорода. Для определения концентрации водорода в зоне предразрушения возле вершины трещины в работе аналитическим методом получено решение одномерной задачи диффузии водорода в поле механических напряжений с учетом предыдущего наводороживания. С помощью комбинации метода конечных элементов и разностной схемы получено распределение поля концентрации водорода в сварном соединении как численное решение двухмерной задачи диффузии в поле механических напряжений.
В работе сформулировано расчетную модель зарождения усталостной микротрещины возле наводороженной вершины концентратора напряжений, а также расчетную модель для определения периода подрастания зародившейся микро-трещины до макроскопических размеров. Показано, что этот период может составлять значительную часть от общей долговечности элемента металлоконструкции. В основу этих расчетных моделей заложен энергетический критерий усталостного разрушения материалов, согласно которому в произвольном элементе объема металла произойдет усталостное разрушение, если суммарная энергия рассеивания в нем пластических деформаций при циклическом нагружении достигнет критического значения. Полученные расчетные периоды зарождения сопоставлены с известными в литературе экспериментальными данными.
В работе предложено расчетную модель для определения периода докритического роста усталостной макротрещины в наводороженном неоднородном по механическим свойствам материале, прибывающего в условиях плоского напряженного состояния. Сформулированная модель позволяет учитывать влияние на усталостное разрушение касательной сопоставляющей тензора механических напряжений. В основу модели заложено уравнение баланса энергий в упруго-пластическом теле. С помощью полученных в рамках модели кинетических уравнений можно определять траекторию и период докритического роста усталостной макротрещины.
Используя определяющие уравнения этой модели, в работе были рассмотрены некоторые важные с практической точки зрения прикладные задачи, а именно. Задача об определении долговечности наводороженного стыкового сварного соединения с непроваром. Для определения коэффициента интенсивности напряжений для усталостной криволинейной трещины в данном случае использовано известный в литературе метод эквивалентности равнокасательных трещин. В работе также рассмотрена задача оценки остаточного ресурса элемента газопровода с внутренней полуэллиптической поверхностной трещиной. Задача решена с предположением о сохранении трещиной в процессе ее продвижения полуэллиптической формы. Расчеты показали, что присутствие в элементе металлоконструкции сравнительно невысокого уровня концентрации водорода может существенно снижать его остаточную долговечность при циклическом нагружении.
Ключевые слова: концентрация водорода, циклическое нагружение, энергия рассеивания пластических деформаций, зарождение усталостной трещины, сварные соединения, долговечность, полуэллиптическая трещина.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)