http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1506
Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових технологій навчання на уроках, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості. Потрапляючи до школи після дитячого садка, молодший школяр зустрічається з таким видом діяльності, як навчання. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей. В.Шаталов зазначає: ”Придивіться: чи не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес до ігор, які вірою і правдою завжди служили й покликані служити розвиткові кмітливості та пізнання цікавості дітей на всіх без винятку, вікових рівнях. Відомо, що ті діти, з яких на уроці й слова не витягти, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть. Їхні дії відзначаються глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабного, не стандартного” [46, 64-65]. Ігрова технологія як метод навчання має свої особливості. З одного боку, в її сутності закладена ігрова дія, за допомогою гри формуються певні якості особистості: увага, спостережливість, пам’ять, розвивається мислення, виявляються творчі здібності, самостійність, ініціатива. З іншого боку гра розв’язує певну дидактичну задачу у навчанні: вивчення нового матеріалу, повторення і закріплення вивченого, формування трудових умінь і навичок, використання знань на практиці. Ігрова технологія стимулює розвиток пізнавальної активності учнів, викликає позитивні емоції, бадьорий настрій, життєрадісність, бажання вчитися. Різноманітні ігрові дії підтримують і посилюють інтерес до навчального предмета. При цьому до процесів запам’ятовування, осмислення, підключаються глибокі переживання особистості, які роблять їх інтенсивнішими, результативнішими, і навчання проходить без особливих зусиль при великому емоційному піднесенні. При наявності інтересу до предмету діти активно включаються в учбову діяльність, жадібно сприймають пізнавальний матеріал.
понедельник, 11 января 2016 г.
Особливості пізнавальної активності та ігрової діяльності у молодшому шкільному віці
http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1505
У початковій школі часто використовуються дидактичні ігрові технології (сюжетні, предметні, змагальні). Вони включають такі складові елементи, як ігрова задача, ігрові мотиви, навчальні рішення задач. В результаті школярі набувають нових знань по змісту гри. “На відміну від прямої постановки навчальної задачі , як це відбувається на уроці, в дидактичній грі вона виникає як ігрова задача самої дитини. Способи її виконання є навчальними” [6, 129]. Д.Ельконін зазначає , “центральним моментом дидактичної гри є протиріччя між ігровими мотивами і не ігровими способами діяльності... В результаті змінюється вся діяльність в цілому. Те, що було умовою гри і другорядним елементом діяльності, набуло для дитини більш змістовне значення, яке все більш і більш не залежить від гри” [11, 220]. Таким чином дидактичні ігри впливають на розвиток пізнавальної активності.
У початковій школі часто використовуються дидактичні ігрові технології (сюжетні, предметні, змагальні). Вони включають такі складові елементи, як ігрова задача, ігрові мотиви, навчальні рішення задач. В результаті школярі набувають нових знань по змісту гри. “На відміну від прямої постановки навчальної задачі , як це відбувається на уроці, в дидактичній грі вона виникає як ігрова задача самої дитини. Способи її виконання є навчальними” [6, 129]. Д.Ельконін зазначає , “центральним моментом дидактичної гри є протиріччя між ігровими мотивами і не ігровими способами діяльності... В результаті змінюється вся діяльність в цілому. Те, що було умовою гри і другорядним елементом діяльності, набуло для дитини більш змістовне значення, яке все більш і більш не залежить від гри” [11, 220]. Таким чином дидактичні ігри впливають на розвиток пізнавальної активності.
Сутність, зміст і класифікація ігрових технологій як педагогічних
http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1504
В українському педагогічному словнику “технологія навчання” розглядається як системний метод створення, застосування й визначення всього процесу навчання й засвоєння знань, з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти [9, 331]. В. Бондар зазначає, що технологія – “це сукупність засобів та способів діяльності (прийомів і навичок), які використовуються в будь-якій сфері з опорою на досвід та теоретичні знання“ [4, 33]. Педагогічна технологія як новий напрям в педагогіці зародилася більше 60 років тому в США. Використання поняття “педагогічна технологія пов’язується з багатьма чинниками. “По–перше стрімкий розвиток науково – технічного прогресу зумовив технологізацію не тільки виробничої галузі, а й втрутився в гуманітарні галузі знань. По-друге звернення до технології зумовлювалося незадовільним станом традиційних форм і методів навчання. Сам термін “технологія” стосовно навчального процесу було вжито у 1886 р. американцем Дж. Саллі” [3, 23].Вона отримала визнання у багатьох країнах у 70-80-х роках ХХ століття. Л. Загрекова підкреслює, що предметом педагогічної технології є конструювання системи освіти та професійної підготовки. “Специфіка технології полягає в тому, що в ній проектуються та здійснюється такий навчальний процес, який повинен гарантувати досягнення навчальних цілей” [12, 58].
В українському педагогічному словнику “технологія навчання” розглядається як системний метод створення, застосування й визначення всього процесу навчання й засвоєння знань, з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти [9, 331]. В. Бондар зазначає, що технологія – “це сукупність засобів та способів діяльності (прийомів і навичок), які використовуються в будь-якій сфері з опорою на досвід та теоретичні знання“ [4, 33]. Педагогічна технологія як новий напрям в педагогіці зародилася більше 60 років тому в США. Використання поняття “педагогічна технологія пов’язується з багатьма чинниками. “По–перше стрімкий розвиток науково – технічного прогресу зумовив технологізацію не тільки виробничої галузі, а й втрутився в гуманітарні галузі знань. По-друге звернення до технології зумовлювалося незадовільним станом традиційних форм і методів навчання. Сам термін “технологія” стосовно навчального процесу було вжито у 1886 р. американцем Дж. Саллі” [3, 23].Вона отримала визнання у багатьох країнах у 70-80-х роках ХХ століття. Л. Загрекова підкреслює, що предметом педагогічної технології є конструювання системи освіти та професійної підготовки. “Специфіка технології полягає в тому, що в ній проектуються та здійснюється такий навчальний процес, який повинен гарантувати досягнення навчальних цілей” [12, 58].
Пізнавальна активність в структурі навчально – пізнавальної діяльності учнів початкових класів
http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1503
Важливу роль у формуванні особистості відіграє активність. Залежно від того, що людина робить(тобто, якого змісту її діяльність), як робить (способи діяльності), від організації й умов цієї діяльності і від того ставлення, яке ця діяльність викликає у людини в неї формуються відповідні нахили, здібності й якості характеру, закріплюються певні знання. В працях науковців немає єдиного підходу до визначення поняття “пізнавальна активність”, хоч у багатьох дослідженнях учені називають істотні риси цього поняття. Так, у працях Д. Вількєєва, Б. Осипова, Н.Половникової підкреслюється вольова та емоційна настроєність суб’єкта як важливий показник активності школяра: готовність і прагнення до енергійного оволодіння знаннями [35, 25], “психічний стан, який виявляється в настрої вирішувати інтелектуальні завдання”[5, 9].
Важливу роль у формуванні особистості відіграє активність. Залежно від того, що людина робить(тобто, якого змісту її діяльність), як робить (способи діяльності), від організації й умов цієї діяльності і від того ставлення, яке ця діяльність викликає у людини в неї формуються відповідні нахили, здібності й якості характеру, закріплюються певні знання. В працях науковців немає єдиного підходу до визначення поняття “пізнавальна активність”, хоч у багатьох дослідженнях учені називають істотні риси цього поняття. Так, у працях Д. Вількєєва, Б. Осипова, Н.Половникової підкреслюється вольова та емоційна настроєність суб’єкта як важливий показник активності школяра: готовність і прагнення до енергійного оволодіння знаннями [35, 25], “психічний стан, який виявляється в настрої вирішувати інтелектуальні завдання”[5, 9].
Методичні рекомендації, щодо покращення емоційного стану пацієнтів у післяопераційний період
http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1502
В своїй науковій праці ми, досліджуючи проблему особливостей емоційної сфери післяопераційних хворих, вважаємо, що буде доцільно надати методичні рекомендації щодо зменшення емоційних проявів та покращення емоційного стану пацієнтів у післяопераційний період.
В своїй науковій праці ми, досліджуючи проблему особливостей емоційної сфери післяопераційних хворих, вважаємо, що буде доцільно надати методичні рекомендації щодо зменшення емоційних проявів та покращення емоційного стану пацієнтів у післяопераційний період.
Порівняльний аналіз результатів дослідження залежності рівня тривоги післяопераційних хворих від об єму хірургічного втручання
http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1501
Досліджуючи особливості емоційних проявів у пацієнтів в післяопераційному періоді, ми помітили деякі відмінності у характері скарг та результатах експериментально-психологічного дослідження.
Досліджуючи особливості емоційних проявів у пацієнтів в післяопераційному періоді, ми помітили деякі відмінності у характері скарг та результатах експериментально-психологічного дослідження.
Процедура дослідження тривожних станів у пацієнтів з різним об’ємом хірургічного втручання
http://www.ce-studbaza.ru/schriebe.php?id=1500
Нагадаємо, що вся вибірка хворих була поділена на дві групи: до складу першої (І) групи входили хворі об єм та складність хірургічного втручання були значним, до другої (ІІ) – пацієнти з незначним і не дуже складним хірургічним втручанням.
Нагадаємо, що вся вибірка хворих була поділена на дві групи: до складу першої (І) групи входили хворі об єм та складність хірургічного втручання були значним, до другої (ІІ) – пацієнти з незначним і не дуже складним хірургічним втручанням.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)